Відкрити головне меню

Мико́ла Микола́йович Мазе́па (* 16 січня 1959, Костобобрів Семенівського району Чернігівської області) — директор Харківського науково-дослідного інституту козацтва, генерал-полковник УРК, кандидат юридичних наук, академік Міжнародної кадрової Академії. За професійні досягнення в сучасному світі і внесок в інтелектуальний розвиток суспільства включений в Міжнародний реєстр видатних європейців (Оксфорд, Англія)[2]. Тричі обирався депутатом Київської та Ленінської районних рад міста Харкова, очолював депутатську комісію з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю. Радник голови Харківської обласної державної адміністрації Авакова А. Б. з питань козацтва (2005—2010 р.р.).[3] За заслуги перед Українським народом нагороджений грамотою Верховної ради України.[4]

Микола Миколайович Мазепа
Микола Мазепа.jpg
Народився 16 січня 1959(1959-01-16) (60 років)
с. Костобобрів, Чернігівська область
Місце проживання Харків
Громадянство Україна Україна
Діяльність історик
Alma mater Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Сфера інтересів Історія
Заклад Харківський науково-дослідний інститут козацтва
Вчене звання академік Міжнародної Кадрової Академії, професор
Науковий ступінь кандидат юридичних наук[1]
Відомий завдяки: науковою і громадською діяльністю
Нагороди
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»

Мазепа Микола Миколайович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

 
Настінний сертифікат міжнародного реєстру видатних європейців
 
Атестат члена-кореспондента МКА

Українець.

Трудову діяльність розпочав на кафедрі будівництва та експлуатації автомобільних шляхів ХАДІ, навчався в очній аспірантурі цього ж інституту[5][6].

Після закінчення аспірантури був відкликаний для роботи в органах внутрішніх справ, де пройшов шлях від молодшого офіцера оперативних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС СРСР, УМВС України в Харківській області, до начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області[7], а потім очолив Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області зі спеціальним званням — полковник міліції. Після звільнення з системи МВС України, Мазепа М. М. очолив Харківський науково-дослідний інститут козацтва.

Внесок у розвиток козацтва УкраїниРедагувати

Брав участь у розробці теорії сучасного козацтва та його місця в розбудові української держави та Закону України «Про Українське козацтво». Виступив організатором наукових досліджень стосовно антиканонічності анафеми на гетьмана І. Мазепу для розгляду Вселенським Патріархом Варфоломієм І, які переведені на англійську мову та направлені у Стамбул. Створив Харківську, Сумську та Полтавську обласні організації Українського реєстрового козацтва.

Брав участь у міжнародних науково-практичних конференціях з питань козацтва у Харкові, Донецьку, Полтаві та Батурині.

Міжнародна діяльністьРедагувати

 
Зустріч зі Святішим патріархом Московським і всієї Русі Алексієм ІІ
 
З радником Президента Російської Федерації з питань козацтва генерал-полковником Геннадієм Трошевим. Новочеркаськ, 2005[8]
 
Під час зустрічі в мерії Будапешту по питанням співробітництва українською діаспорою

У складі офіційної делегації Українського реєстрового козацтва Мазепа М. М. взяв участь у зустрічах з Патріархом Московським і всій Русі Алексієм ІІ[9], Папою Римським Іоаном Павлом ІІ[10], де обговорювалися питання подолання розколу в Українській православній церкві.

Представляв Україну на Усесвітньому конгресі козаків в Новочеркаську, в якому взяли участь делегати із США, Австралії, Німеччини, Франції, Італії, Угорщини, Югославії, Грузії, Абхазії, Польщі, Південного Уельсу, Білорусі і Казахстану, а також вдова онука російського імператора Олександра III Ольга Куліковська — Романова.

У складі делегації Українського реєстрового козацтва взяв участь у переговорах з Будапештською мерією і представниками української діаспори в Угорщині. Метою візиту було вирішення питання про встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку в Будапешті і участь в урочистих заходах, присвячених 320 — річчю звільнення Відня від другої турецької облоги.

У парку Тюркеншанц (Відень) біля пам'ятника українським козакам, спільно з представниками Посольства України в Австрії, було проведено урочистий захід, присвячений пам'яті українських козаків, загиблих при звільненні Відня і не допустивших подальше просування турків до Західної Європи.

Наукові праціРедагувати

Наукові праці в галузі юрисприсруденціїРедагувати

  • Мазепа М. М. Правоохоронна діяльність Державної служби охорони при МВС України: монографія / М. М. Мазепа ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. НАПрН України О. М. Бандурки ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — Х. : Золота миля, 2012. — 269.
  • Мазепа. М. М. Охоронна діяльність в Україні. Ч. 1:Державна служба охорони при МВС України. — 2013. — 110 с.
  • Мазепа М. М. Право в системі соціальних регуляторів.– Харків : 2012.– 91 с.

Наукові праці в галузі історіїРедагувати

  • Мазепа М. М. Євреї України та їх участь у створенні і стабілізації гетьманського правління Івана Мазепи (кінець XVII-початок XVIII ст.). — Донецьк, 2006. — С. 50-57.[12]
  • Мазепа М. М. Козацьке військо імені гетьмана Мазепи — правонаступник козацьких полків Слобожанщини і Гетьманщини: Харків, ХЗН. — 2004. — Монографія.[13]
  • Миколай Мазепа. Церковна політика гетьмана Мазепи. Інтернет-ресурс РІСУ, 2009.[14]
  • Микола Мазепа. Катівня в Лебедині. Інтернет-ресурс «Ім'я Івана Мазепи», 2009.[15]
  • Микола Мазепа. Проблеми сучасного козацького руху на Харківщині. «Україна козацька», № 9, 2004.[16]
  • Мазепа М. Антиканонічна анафема на гетьмана Мазепу. «Україна козацька», № 10, 2004.[17]
  • Мазепа М. Маєтки гетьмана Мазепи у Російській Федерації. Тезиси доповіді на міжнародній науково — практичній конференції з нагоди 295 — ї річниці з дня смерті гетьмана І. Мазепи. Батурин, 2004.[18][19]
  • Мазепа М. М. Дослідження портрету гетьмана І.Мазепи на грошовій одиниці України — купюрі 10 гривень. Тезиси доповіді на науково-практичній конференції «Мазепа. Дослідження портретів гетьмана». Полтава, 2004.[20]

НагородиРедагувати

Державні нагороди:

  • Медаль «За працю і звитягу», відповідно до Указу президента України № 964/2007 від 12 жовтня 2007 року;
  • Медаль «Захиснику Вітчизни», відповідно до Указу президента України від 14 жовтня 1999 року;
  • Орден «За відзнаку» МВС України;
  • Знак «За сприяння органам внутрішніх справ України» МВС України;
  • Медаль «10 років МВС України» МВС України;
  • Калар Державної служби охорони при МВС України;
  • Почесна Грамота Державної служби охорони при МВС України;
  • Почесна грамота Харківської обласної державної адміністрації;
  • Відзнака Харківського міського голови;
  • Відзнака Сумського міського голови;

Церковні нагороди:

  • Орден Святого Миколи Чудотворця;
  • Орден «1020 — річчя Хрещення Київської Русі»;
  • Грамота митрополита Київського і всієї України Володимира;
  • Грамота митрополита Харківського і Богодухівського Никодима;
  • Грамота єпископа Сумського і Охтирського Іова;

Громадські нагороди:

  • Бронзовий козацький Хрест ІІІ ступеня;
  • Срібний козацький Хрест ІІ ступеня;
  • Золотий козацький Хрест І ступеня;
  • Міжнародна нагорода «Лаври Слави»;
  • Міжнародна нагорода «Золотий Меркурій»;
  • Міжнародна нагорода «Золотий клейнод родини Мазеп»
  • Православна медаль «Благодатне небо»;
  • Хрест козацької честі;
  • Медаль «Козацька єдність»

ПриміткиРедагувати

  1. Адміністративно-правові засади правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України
  2. Europe business assembly (EBA). Архів оригіналу за 6 лютий 2008. Процитовано 17 лютий 2008. 
  3. Харьковская областная государственная администрация. Архів оригіналу за 29 травень 2014. Процитовано 28 травень 2014. 
  4. Розпорядження Голови Верховної ради україни № 1569 від 30 липня 2013 року
  5. Мазепа Микола Миколайович — радник голови Харківської облдержадміністрації
  6. Харківський національний автомобільно-шляховий університет
  7. Управління державної служби охорони при МВС України. Архів оригіналу за 17 червень 2011. Процитовано 2 березень 2008. 
  8. Второй Всемирный конгресс казаков
  9. Святейший Патриарх Алексий принял делегацию Всеукраинской общественной организации «Украинское реестровое казачество»
  10. К согласию через диалог и духовность. Архів оригіналу за 22 липень 2006. Процитовано 2 березень 2008. 
  11. Україна козацька. 2003—2006 роки./ Микола Мазепа. Антиканонічна анафема на гетьмана Мазепу. Донецьк. ІПШІ «Наукова думка». — 2007. — С. 302—310.[недоступне посилання з вересня 2019]
  12. Толерантність і духовність в українському суспільстві та сучасне осмислення проблем антисемітизму і ксенофобії: І Міжнародна науково-практична конференція 15 грудня 2005 р./ Мазепа М. М. Євреї України та їх участь у створенні і стабілізації гетьманського правління Івана Мазепи (кінець XVII-початок XVIII ст.). — Донецьк, 2006. — С. 50-57. Архів оригіналу за 19 жовтня 2008. Процитовано 15 грудня 2009. 
  13. Мазепа М. М. Козацьке військо імені гетьмана Мазепи — правонаступник козацьких полків Слобожанщини і Гетьманщини: Харків, ХЗН. — 2004. [недоступне посилання з липень 2019]
  14. Миколай Мазепа. Церковна політика гетьмана Мазепи. Інтернет-ресурс РІСУ, 2009.[недоступне посилання з червень 2019]
  15. Микола Мазепа. Катівня в Лебедині. Інтернет-ресурс «Ім'я Івана Мазепи», 2009.
  16. Микола Мазепа. Проблеми сучасного козацького руху на Харківщині. «Україна козацька», № 9, 2004. Архів оригіналу за 29 березень 2007. Процитовано 15 грудень 2009. 
  17. Мазепа М. Антиканонічна анафема на гетьмана Мазепу. «Україна козацька», № 10, 2004.[недоступне посилання з червень 2019]
  18. Мазепа Н. Н. Палаты гетмана Мазепы[недоступне посилання з липень 2019]
  19. Мазепа Н. Н. Палаты Мазепы в Москве[недоступне посилання з липень 2019]
  20. Мазепа Николай. Исследование внешности гетмана Мазепы. Архів оригіналу за 3 серпень 2009. Процитовано 16 грудень 2009. 

ЛітератураРедагувати

  1. 500 впливових особистостей. Лауреати нагород 1991 — 2002./ Мазепа Николай Николаевич. Східно — Український біографічний інститут. — 2002. — С. 196.
  2. 500 впливових особистостей. Україна: 10 років незалежності./ Мазепа Николай Николаевич. Східно — Український біографічний інститут. — 2001. — С. 138.
  3. Михеев В. А., В. Н. Хвостиченко. Основные документы, регламентирующие работу Украинского Реестрового Казачества. — К.: ИПИИ «Наука і освіта», 2007.

ПосиланняРедагувати