Мадонна Таддея
«Мадо́нна Таддея» (італ. Tondo Taddei) — мармуровий барельєф, створений італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті бл. 1504 —1506 рр. для Таддео Таддеї[1]. 1821 року його придбав Джордж Бомон (англ. George Beaumont), а з 1830 року твір входить до колекції Королівської академії мистецтв[а]. Джеймс Гол (англ. James Hall) вважає, що «жодна інша Мадонна з дитям не містить такого емоційного та сюжетно-тематичного заряду»[2].
| італ. Tondo Taddei | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | бл. 1504 —1506 |
| Розміри: | 109 x 109 см |
| Висота: | 107 см |
| Ширина: | 107 см |
| Матеріал: | Мармур |
| Зберігається: | Лондон, Англія |
| Музей: | Королівська академія мистецтв |
 «Мадонна Таддея» у Вікісховищі | |
_%E2%80%93_Galleria_degli_Uffizi,_Florence.jpg)
(1507)
Опис ред.
Скульптура зображає Марію, що сидить, з маленькими Ісусом та Іваном Хрестителем. Ісус витягся на колінах матері через усю площину тондо, і озирається через праве плече на Івана, який стоїть над ним і простягає йому пташку. Ісус здається зляканим[3], а його матір замислено, з легкою посмішкою, спостерігає за їхньою грою. Тут центральною фігурою є саме дитя, а не мадонна. На думку Віктора Лазарєва у цьому тондо простежується вплив Леонардо на Мікеланджело, адже у цьому творі «живіше розташування фігур, і гнучкіший композиційний ритм, м'якші форми, і багатша гра світлотіні, що мимоволі змушує згадати про леонардове „сфумато“»[4].
Це тондо є більш ліричним, життєрадісним, аніж «тондо Пітті». Картина Рафаеля «Мадонна дель Карделліно» чи «Мадонна з щигликом»[5] близька за настроєм, але композиція Мікеланджело є динамічніша[6].
|
|
|
|
Техніка «non finito» ред.
Мармур тондо ще більш грубо оброблений, аніж «Мадонна Пітті». Фігурка Ісуса є найбільш проробленою, тоді як Марія та Іван Хреститель дещо затінені, а фігури ледь проступають на тлі[6]. Незважаючи на те, що Вазарі писав про тондо як твір розпочатий, але не закінчений[1], дослідники досі сперечаються про це. Лазарєв погоджувався із Вазарі, однак, він також говорив, що «в цій „незакінченості“ є свої великі чари» [4]. Мистецтвознавець Вільям Воллес вважає, що техніка «non finito» у цьому творі скульптора виділяє завершеність образів і створює атмосферне тло[7]. За Еріком Шильяно «недовершеність» тондо є сумнівною, адже Таддео не відмовився від замовлення, і не наполягав на «поліруванні» чи доопрацюванні[8].
Для подальшого читання ред.
- Martini Q. Osservazioni sul tondo «Taddei» // Antichita viva. — 1973. — Вип. 5. — С. 26 —71.
Примітки ред.
- а. ^ У галереях Секлера[9]. В Академії також зберігається замальовка тондо, зроблена Джоном Констеблом невдовзі по тому, як скульптуру було передано до колекції Академії
Виноски ред.
- ↑ а б Вазарі, 1970, с. 313.
- ↑ James Hall. Unfinished Business (англ.) . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2012.
…no other Madonna and Child image packs such a powerful emotional and narrative punch
- ↑ Malcolm Easton. The Taddei Tondo: A Frightened Jesus? // Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. — 1969. — Вип. 32. — С. 391 —393. Процитовано 29 квітня 2012.
- ↑ а б Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 9.
- ↑ Вазарі, 1970, с. 491.
- ↑ а б Скульптурные образы Мадонны «Тондо Тадеи» и «Тондо Питти» (1503-1505) (рос.) . www.mikelangelo.ru. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2012.
- ↑ Wallace, 2010, с. 22.
- ↑ Scigliano, 2005, с. 111.
- ↑ The Sackler Wing of Galleries. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2012.
Джерела ред.
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |