Магнус фон Ебергардт
Магнус фон Ебергардт (нім. Magnus von Eberhardt; 6 грудня 1855, Берлін, Королівство Пруссія — 24 січня 1939, Берлін, Третій Рейх) — німецький воєначальник, генерал від інфантерії Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.
| Магнус фон Ебергардт | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Magnus von Eberhardt | |||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||
| Народження |
6 грудня 1855[1] Берлін, Німецький союз[2] | ||||||||||||||||||
| Смерть |
24 січня 1939[1] (83 роки) Берлін, Третій Рейх[2] | ||||||||||||||||||
| Поховання | Інваліденфрідгоф | ||||||||||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | ||||||||||||||||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | ||||||||||||||||||
| Роки служби | 1874–1918 | ||||||||||||||||||
| Звання | Генерал від інфантерії (Німеччина) | ||||||||||||||||||
| Командування | 15-й резервний корпус, 7-ма армія (Німецька імперія), 1-ша армія (Німецька імперія) | ||||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна: Друга битва на Ені | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||
 Магнус фон Ебергардт у Вікісховищі | |||||||||||||||||||
Біографія ред.
Народився в родині прусського генерал-майора Генріха фон Ебергардта. Молодші брати — Гаспар (1858—1928) і Вальтер (1862—1944) теж стали військовими.
У 1874 році закінчив кадетський корпус і вступив на службу до 93-го піхотного полку німецької армії. У 1881 році закінчив Військову академію. З 1882 року служив у 3-му гвардійському піхотному полку, із 1887 року — ад'ютант 4-ї гвардійської піхотної бригади. З 1889 року командував ротою 3-го гвардійського піхотного полку. У 1890—1891 роках служив у Генеральному штабі. У 1891—1894 роках — начальник штабу 8-ї піхотної дивізії. У 1894—1898 роках служив у Військовому міністерстві. З 1898 року — командир батальйону 12-го гренадерського полку принца Карла Прусського. З 1900 року — начальник відділу Генерального штабу
З 1903 року — начальник штабу 10-го армійського корпусу. У 1904—1907 роках — командир гвардійського фузилерного полку. З 1907 року — начальник штабу гвардійського корпусу. З 5 січня 1911 року — командир 19-ї піхотної дивізії. З 22 березня 1913 року — військовий губернатор Нижнього Ельзасу.
Перша світова війна ред.
З початком Першої світової війни у Нижньому Ельзасі був сформований резервний корпус, який очолив генерал Еберхардт.. 1 грудня 1914 року корпус Еберхардта був переформований у 15-й резервний корпус, командиром якого залишився Еберхардт. Корпус брав участь у боях біля Кольмара. У вересні 1916 року корпус було включено в склад баварських частин.
З 15 жовтня 1916 року — командир 10-го резервного корпусу. Відзначився під час Другої битви на Ені у квітні-травні 1917 року. У серпні-жовтні 1918 року — тимчасовий виконувач обов'язків командувача 7-ї німецької армії[3]. З 8 листопада по 2 грудня 1918 року командував 1-ю німецькою армією, на цій посаді керував демобілізацією армії. 2 грудня 1918 року вийшов у відставку.
Після війни жив у Єні та Берліні. Помер і похований у Берліні.
Звання ред.
- Другий лейтенант (23 квітня 1874)
- Оберлейтенант (29 серпня 1883)
- Гауптман (22 березня 1889)
- Майор (18 жовтня 1894)
- Оберстлейтенант (18 квітня 1901)
- Оберст (18 квітня 1903)
- Генерал-майор (11 вересня 1907)
- Генерал-лейтенант (27 січня 1911)
- Генерал піхоти (18 серпня 1914)[4]
Нагороди ред.
- Орден Корони (Пруссія) 2-го класу[5]
- Столітня медаль
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
- Орден Генріха Лева, командорський хрест 1-го класу
- Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 2-го класу
- Орден Грифона, командорський хрест
- Орден «За військові заслуги» (Болгарія), великий офіцерський хрест
- Орден Спасителя, золотий хрест (Грецьке королівство)
- Орден Оранських-Нассау, командорський хрест (Нідерланди)
- Орден Оранського дому, командорський хрест (Нідерланди)
- Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія)
- Орден Корони Сіаму, лицар-командор
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Pour le Mérite (травень 1917)
- Орден Червоного орла 1-го класу з дубовим листям і мечами (31 грудня 1918)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
Примітки ред.
- ↑ а б Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — 4434 с.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117496561 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Die deutsche Offensive 1918: Die Eroberung des Kemmel. www.stahlgewitter.com. Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Kurzbiographien der Personen in den "Akten der Reichskanzlei, Weimarer Republik". www.bundesarchiv.de (нім.). Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 335–337.
Джерела ред.
- Cron, Hermann (2002). Imperial German Army 1914-18: Organisation, Structure, Orders-of-Battle [first published: 1937]. Helion & Co. ISBN 1-874622-70-1.
- Hildebrand, Karl-Friedrich; Zweng, Christian (1999). Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag. Osnabrück. с. 335—337. ISBN 3-7648-2505-7.
- Möller, Hanns (1935). Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe. Berlin. с. 248—251.