М'ясо лиликоподібних

М'ясо рукокрилих - основний або додатковий інгредієнт ряду страв у кухнях деяких народів Східної Азії, Океанії та Африки. Як правило, в їжу вживається м'ясо великих представників - наприклад, криланів Pteropus seychellensis.

Крилан Pteropus seychellensis - одне з найбільш часто вживаних в їжу рукокрилих

Загальні відомостіРедагувати

Культура споживання м'яса лиликоподібних різниться в залежності від конкретної країни та регіону: десь воно є порівняно повсякденною їжею, яка подається в кафе і продається в вуличних кіосках, тоді як в інших областях вважається екзотичною стравою. Способи приготування «кажанятини» також варіюються: гриль, барбекю, фритюр, смаження з перемішуванням, варене м'ясо тощо[1] [2]. Десь в їжу вживають тільки голови рукокрилих, а десь і внутрішні органи.

Споживання лиликоподібних в їжу в різних країнахРедагувати

Південно-Східна АзіяРедагувати

В індонезійського народу мінахасців, що проживає в північній частині острова Сулавесі, поширена страва паніки, що представляє собою смаженого крилана, приправленого каррі[3][4]. Нерідко інгредієнтами для страви служать й інші спеції і трави та кокосове молоко; паніки також може служити основою для супу. Іноді паніки рясно приправляється перцем і тоді, за деякими даними, за смаком нагадує гостру яловичину[5].

У В'єтнамі м'ясо криланів іноді додається в рисову кашу, в Лаосі та Камбоджі голови кажанів, засмажені на шампурах, в деяких місцевостях є популярними закусками. Невеликих криланів у цих країнах зазвичай тушкують на повільному вогні з овочами. Відомі також випадки приготування з дрібно нарізаного вареного м'яса невеликих кажанів подібно екстракту, що вживається як тонізуючий засіб [6]. На Філіппінах були відомі випадки вживання в їжу виду Dobsonia chapmani [7] (вин наразі знаходиться на межі вимирання через інтенсивне полювання).

Страви з кажанів відомі і в південних регіонах Китаю. Так, в кантонскій кухні м'ясо лиликоподібних вважається екзотичною стравою. На Тайвані смажених кажанів можна зустріти в деяких крамницях. Крім того, в сичуаньській кухні відомий суп з неперетравлених комарів, що добуваються з посліду кажанів [7].

В Японії споживання кажанів у їжу мало місце на островах Рюкю (під час існування королівства Рюкю) і Огасарава, однак ніколи не існувало в масштабах традиції і носило епізодичний характер. Кількість лиликоподібних на цих островах завжди було невеликим, а нині вони взяті під охорону та полювання на них заборонено законом.

ОкеаніяРедагувати

У XXI столітті з країн Океанії споживання лиликоподібних найбільш поширене в Палау та Вануату. Так, в Палау місцевих лиликоподібних готують з кокосовим молоком, імбиром та різними спеціями і подають в місцевих ресторанах та продають в магазинах. Встановлено, що в період японського правління (1918-1944) в Палау страви з кажанів були поширеною їжею в їдальнях середніх шкіл [8]. У кухні Вануату також відомі страви з лиликоподібними; острів'яни, так само як і представники філіппінського аборигенного народу агта (аета) в минулому, використовують для полювання на них в основному луки та стріли[9]. У Нової Каледонії полювання на кажанів іноді влаштовується як видовище для туристів[10].

На Гуамі та Маріанських островах (зокрема, на Сайпані) серед народу чаморро споживання місцевих Маріанських летючих лисиць раніше було досить поширене, проте нині, зважаючи на скорочення популяції та міграцій лиликоподібних, культура їх споживання в їжу поступово відживає. Проте на Гуамі популярність такої страви залишається високою, і, з причині скорочення місцевих популяцій, відомі випадки напівлегального ввезення Pteropus pselaphon (бонінська летюча лисиця, ендемік Японії) і самоанської летючої лисиці на острів для споживання в їжу. Американськими військовими, які окупували Огасараву в 1945 році (в ході Другої світової війни), були описані спостерігалися ними випадки вилову мсітками місцевими мешканцями Pteropus pselaphon[11][12].

На Папуа - Новій Гвінеї споживання лиликоподібних в їжу поширене серед народу каран, які полюють на них заради м'яса. М'ясо місцевих лиликоподібних за смаком нагадує, за деякими даними, курку, а суп з приправами, які з нього варять, вважається більш поживним, ніж індонезійський аналог[13][14]. Деякі племена австралійських аборигенів також їдять м'ясо лиликоподібних, полюючи на них за допомогою бумерангів.

АфрикаРедагувати

З країн Західної Африки споживання лиликоподібних в їжу має місце, наприклад, в Гвінеї та Сьєрра-Леоне, однак найбільше поширене в Буркіна-Фасо, де страви з них досить популярні. Мешканці країни полюють на них за допомогою пістолетів, пневматичної зброї або збивають з рогаток, зроблених з гілки дерева та гумки[15].

На Сейшельських островах, розташованих в Індійському океані, м'ясо криланів, приправлене каррі, є одною з головних страв національної креольської кухні[16].

Небезпеки споживання в їжуРедагувати

Споживання лиликоподібних в їжу людиною може привести до зараження цілим рядом захворювань[17].

Так, однією з можливих причин епідемії атипової пневмонії в Китаї в 2002—2003 роках вважають зараження цим коронавірусом через вживання м'яса інфікованих кажанів та інших диких тварин[18].

Спалах в 2014 році в Західній Африці геморагічної лихоманки Ебола також нерідко пов'язується зі споживанням м'яса лиликоподібних. Одним з початкових вогнищ епідемії було місто Гекеду на півдні Гвінеї, в околицях якого полювання на кажанів (серед яких, як показали дослідження, багато інфікованих вірусом Ебола) досить поширене[19][20].

ПриміткиРедагувати

  1. Extreme Cuisine: The Weird & Wonderful Foods that People Eat - Jerry Hopkins. pp. 51-53.
  2. To Die for - Stephen L. Downes
  3. Rosliana, Valentina (14 April 2008). Ke Tomohon, Makan Tikus atau Kelelawar? (Indonesia). Indonesia: Kompas. Процитовано 2011-01-09. 
  4. Febriane, Sarie; Soelastri Soekirno, Pingkan E. Dundu (30 Agustus 2008). Panas Membara dari Timur Indonesia (Indonesia). Indonesia: Kompas. Процитовано 2011-01-09. 
  5. Dharmastuti, Hestiana (31 Januari 2008). Kelelawar Kuah Santan dan Tikus Rica-Rica (Indonesia). Indonesia: detikNews. Архів оригіналу за 2013-01-21. Процитовано 2011-01-09. 
  6. カンボジアの意外な食材2012年11月28日地球の歩き方」 web
  7. а б 「蚊の目玉のスープ」存在調査顛末記 渡部 亮 次郎
  8. NettyLand か わ ら 版 2010 年 12 月 号 39/84 Netty Land (ネ ッ テ ィ ラ ン ド) web
  9. 狩りの戦術|番組紹介|ナショナル ジオグラフィックチャンネル
  10. アクティビティー — 狩りをしよう!. VisitNewCaledonia.com (ja). Архів оригіналу за 2013-08-02. Процитовано 2014-08-19. 
  11. マリアナオオコウモリ-調べてみよう! 絶滅しそうな動物たち-絶滅危惧動物図鑑(ぜつめつきぐどうぶつずかん) コニカミノルタ
  12. コウモリに関する撮影・放映時におけるお願い事項について 2009年4月30日 コウモリの会
  13. Video — Eating Bats National Geographic
  14. Extreme Eats: Bats 2007 16 Dec, UniqueDaily.com
  15. 価格.com — 「セカジュー — 世界で10万円を稼ぐということ — −2-」2012年9月21日(金)放送内容 — テレビ紹介情報 テレビ東京
  16. セーシェル料理|e-food
  17. «Bat-Eating Linked to Neurological Illness», National Geographic, June 13, 2003
  18. 中国人もノド元すぎれば? SARSウイルスの媒体だったコウモリ、いま食用として人気―香港紙 Архівовано травень 31, 2014 на сайті Wayback Machine. 配信日時:2013年3月4日 21時20分 レコードチャイナ(香港紙アップルデイリー
  19. Статьи: Lenta.ru: Мир: Общество: Непобедимый вирус
  20. 西アフリカ:なぜエボラがここまで流行したのか?――MSF医師の見解(下)国境なき医師団日本 2014年7月10日掲載 2014年7月30日閲覧