Відкрити головне меню

Лі Чайлд
англ. Lee Child
Lee Child, Bouchercon 2010.jpg
Ім'я при народженні Джеймс Д. Грант
Псевдо Лі Чайлд
Народився 29 жовтня 1954(1954-10-29) (64 роки)
Ковентрі, Англія
Громадянство Велика Британія
Місце проживання
Діяльність письменник
Alma mater Університет Шеффілда і Школа Короля Едварда[d]
Мова творів англійська[1]
Роки активності 1995 — тепер. час
Напрямок Кримінальна фантастика
Жанр трилер
Magnum opus Поверх смерті[d]
Автограф LeeChildSignature.png
Нагороди
Сайт: leechild.com

CMNS: Лі Чайлд на Вікісховищі

Лі Чайлд (англ. Lee Child; ім'я при народженні — Джеймс Д. Грант) — британський письменник, який відомий своєю серією книг про пригоди колишнього військового поліцейського Джека Річера.[2]

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 29 жовтня 1954 року в Ковентрі, Англія.[3] 1958 року разом із батьками та трьома братами переїхав до Гендсворт Вуда (Бірмінгем), де мав більше можливостей отримати кращу освіту.[4] До одинадцяти років навчався у Початковій школі Орчард. Згодом отримав стипендію на навчання у Школі Короля Едварда, школі, яку колись відвідував Джон Роналд Руел Толкін.[5] Вищу ж освіту здобув в Університеті Шеффілда та спеціалізувався на правознавстві.[6]

У студентські роки працював у театрі, а 1977 року переїхав до Манчестера та почав трудитися на телекомпанії «Гранада», де протягом тривалого часу займав посаду директора з виробництва[7] та працював над такими телепрограмами як «Повернення у Брайдехед», «Головний підозрюваний», «Метод крекера» тощо. Загалом Грант брав участь у створенні 40 000 ефірних годин телеканалу.[8] 1995 року його звільнили з роботи через реструктуризацію.[7]

Письменницька кар'єраРедагувати

У березні 1997 року світ побачив дебютний роман письменника «Поверх смерті», який став першою книгою серії про пригоди колишнього військового поліцейського Джека Річера. Станом на 2017 рік вийшло двадцять два романи серії, два з яких екранізовано («Джек Річер» (2012) та «Джек Річер: Не відступай» (2016); у головній ролі — Том Круз).[9][10]

Влітку 1998 року разом із дружиною Джейн та дочкою Рут переїхав до Нью-Йорка,[11] здійснивши, за словами самого письменника, свою «давню мрію». Своїм псевдонімом завдячує сімейному жарту про неправильну почуту вимову назви автомобіля «Рено 5» (ака «Ле Мотор») — «Лі Мотор». У сімейному колі Гранти почали до всього додавати приставку «лі». Дочку Джеймса, зокрема, називали «Лі Чайлд», звідки й псевдо письменника.[12]

2007 року у форматі аудіокниги вийшов трилер «Манускрипт Шопена», який став спільною роботою п'ятнадцяти письменників, серед яких, зокрема, й Лі Чайлд, а 2009 року світ побачив сиквел під назвою «Мідний браслет».[13]

2009 року письменник заснував 52 стипендіїї Джека Річера в Університеті Шеффілда, де торік його запросили прочитати серію лекцій.[14] Цього ж року Лі Чайлда обрали президентом письменницької організації «Детективні письменники Америки».[15]

Українські перекладиРедагувати

БібліографіяРедагувати

Серія романів про Джека РічераРедагувати

  • Killing Floor (1997) – «Поверх смерті»;
  • Die Trying (1998) — «Ціною власного життя»;
  • Tripwire (1999) — «Пастка»;
  • Running Blind (2000) — «Пошук всліпу»;
  • Echo Burning (2001) — «Криваве ехо»;
  • Without Fail (2002) — «Без права на помилку»;
  • Persuader (2003) — «Спосіб переконання»;
  • The Enemy (2004) — «Ворог»;
  • One Shot (2005) — «Один постріл»;
  • The Hard Way (2006) — «Важкий шлях»;
  • Bad Luck and Trouble (2007) — «Суцільні проблеми та неприємності»;
  • Nothing to lose (2008) — «Немає що втрачати»;
  • Gone Tomorrow (2009) — «Я піду завтра»;
  • 61 Hours (2010) — «61 година»;
  • Worth Dying For (2010) — «Це варта смерті»;
  • The Affair (2011) — «Справа»;
  • A Wanted Man (2012) — «У розшуку»;
  • Never Go Back (2013) — «Не відступай»;
  • Personal (2014) — «Особисте зацікавлення»;
  • Make me (2015) — «Нездоланний»;
  • Night School (2016) — «Вечірня школа»;
  • The Midnight Line (2017) — «Опівнічна лінія»;
  • Past Tense (2018) — «Минулий час».

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Smith, David (22 June 2008). Sacked at 40 and on the scrapheap. Now Brummie tops US book charts. The Guardian (London). Процитовано 8 July 2008. 
  3. Glass, Ben (2 December 2008). If you don't know Lee Child, you don't know Jack. It's All About Coventry. Процитовано 12 January 2013. 
  4. Cornwell, Bob. A Reacher Moment...or Two. twbooks.co.uk. Tangled Web Books UK. Процитовано 18 February 2007. 
  5. Smith, David (22 June 2008). Sacked at 40 and on the Scrapheap: Now Brummie tops US Book Charts. The Guardian (London). Процитовано 22 June 2008. 
  6. White, Claire E. (August 2001). A Conversation With Lee Child. The Internet Writing Journal; writerswrite.com. Процитовано 7 October 2007. 
  7. а б Curtis, Bryan (20 December 2012). The Curious Case of Lee Child: Before Tom Cruise could become Jack Reacher, Jim Grant had to become Lee Child. Grantland.com. Процитовано 6 March 2013. 
  8. Lee Child. BookBrowse.com. 1 May 2004. 
  9. Jack Reacher (2012). IMDb.com. Internet Movie Database. 
  10. Movies. LeeChild.com. 
  11. Lee Child (famousauthors)
  12. [1]
  13. The Chopin Manuscript (2007)
  14. Flood, Alison (July 30, 2009). Students offered scholarships from fictional crimefighter, Jack Reacher. The Guardian. Процитовано March 29, 2017. 
  15. People and Publishing: Milestones. Locus: 8. April 2009. 

ПосиланняРедагувати