Відкрити головне меню

Ліщина Іван Юрійович (нар. 29 грудня 1977, Харків, Українська РСР, СРСР) - юрист, адвокат, політичний діяч. Заступник Міністра юстиції України – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини з 24 червня 2016. Член Комісії при Президентові України у питаннях помилування[1].

Ліщина Іван Юрійович
Ліщина Іван Юрійович

Заступник Міністра юстиції України – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини
Нині на посаді
На посаді з24 червня 2016
Президент  Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр  Володимир Гройсман
Олексій Гончарук
ПопередникБабін Борис Володимирович

Народився29 грудня 1977(1977-12-29) (41 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаНаціональна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого
Професіяюрист
Почесні звання
Заслужений юрист України

Освіта та наукова діяльністьРедагувати

У 2000 році з відзнакою закінчив юридичний факультет Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». Має освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста права та із 2016-го — магістр права Лондонського університету імені королеви Марії (Велика Британія).

Правозахисна діяльністьРедагувати

З липня 2000 по грудень 2001 року працював юридичним експертом в Харківській правозахисній групі, надаючи безоплатну правову допомогу по поданню заяв до Європейського суду з прав людини.

Робота в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ)Редагувати

В 2002 році, після призначення на посаду молодшого юриста (B1) Секретаріату Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) переїхав до Страсбурга. В 2005 році виграв конкурс на посаду юриста (А2) Секретаріату, на якій пропрацював до 2008 року.

За час роботи в ЄСПЛ підготував проекти більш ніж 1000 рішень Суду про неприйнятність та 60 рішень по суті, включаючи рішення по справах Kucheruk v. Ukraine, no. 2570/04, 6 September 2007 (Ст. 3 Конвенції, поміщення особи, яка страждає на психічне захворювання в СІЗО без належного медичного догляду), Fedorenko v. Ukraine, no. 25921/02, 1 June 2006 (ст. 1 Протоколу 1, втрата майна по договору з державою в зв’язку з падінням обмінного курсу гривні); Kovach v. Ukraine, no. 39424/02, ECHR 2008-... (ст. 3 Протоколу 1, втрата права бути обраним в зв’язку із недосконалою системою рахування голосів), Sergey Shevchenko v. Ukraine, no. 32478/02, § 65, 4 April 2006 (недоліки розслідування того, що органи дізнання вважали самогубством двома пострілами в голову) та інші.

Робота у приватному секторіРедагувати

Після повернення в Україну працював у провідних юридичних компаніях України, таких як Asters, Engarde, ЮФ «Андрій Кравець та Партнери», AstapovLawyers.

З вересня 2015 по червень 2016 партнер і керівник практики міжнародного вирішення спорів в ЮФ Trusted Advisors.

Успішно представляв клієнтів в таких арбітражних інститутах як:

- Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA);

- Арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті (ICC);

- Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма;

- Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок (ICSID);

- Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Діяльність на посаді Заступника Міністра юстиції України – Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людиниРедагувати

24 червня 2016 року призначений на посаду Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.[2][3][4]

4 жовтня 2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 693-р призначений заступником Міністра юстиції України – Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини[5].

Міждержавні заяви України проти Росії до Європейського суду з прав людиниРедагувати

Під керівництвом Івана Ліщини було якісно продовжено роботу у міждержавних справах України проти Росії, що є одним з пріоритетних напрямів представництва інтересів України у ЄСПЛ в умовах агресії РФ проти України.

За результатами масштабної та комплексної роботи протягом 2016-2017 років до ЄСПЛ було підготовлено детальні коментарі Уряду України у відповідь на позицію Російської Федерації щодо міждержавних справ, які стосувались подій на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь та Донецької і Луганської областей у 2014 році, а саме у справах:

-                 «Україна проти Росії» за № 20958/14 від 13.03.2014 (з доповненнями від 12.06.2014 та 20.11.2014) щодо порушень РФ прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь;

-                 «Україна проти Росії (ІІ)» за № 48300/14 від 20.08.2014 щодо викрадення членами так званими «ДНР» та «ЛНР» дітей-сиріт та вивезення їх на територію РФ;

-                 «Україна проти Росії (V)» за № 8019/16 щодо порушення РФ прав людини на тимчасово окупованій території Донецької і Луганської областей.

З метою підготовки належної позиції Уряду України у вказаних справах під керівництвом Івана Ліщини було якісно змінено підхід щодо пошуку та підготовки доказової бази для міждержавних справ та забезпечено взаємодію з державними органами, а також громадянським суспільством, на ефективному рівні.

За результатами роботи потягом 2016-2017 рр. до Європейського суду було направлено детальну хронологію захоплення Росією АР Крим та м. Севастополь та агресії Російської Федерації у східних областях України у 2014 році, зібрано та систематизовано відповідні докази, у тому числі фото та відеоматеріали, щодо підготовки РФ до здійснення агресії проти України щонайменше ще у 2013 році, прихованого нарощування РФ військового потенціалу та перекидання підрозділів ЗС РФ на територію України, незаконного перетину державного кордону України особовим складом та військовою технікою РФ, забезпечення так званих «ДНР» та «ЛНР» військовою, економічною, політичною та гуманітарною підтримкою.

Крім того було встановлено очевидців агресії РФ та потерпілих (осіб, яких було захоплено у полон, де їх було допитано та піддано тортурам представниками російських спецслужбами), отримано їхні пояснення на підтримку України у справах проти Росії.

Протягом 2018 року подано нові міждержавні заяви проти Російської Федерації до ЄСПЛ, зокрема:

-   «Україна проти Росії (VІІ)» за № 38334/14 щодо порушень прав громадян України, які незаконно утримуються в Росії та/або на тимчасово окупованій території АР Ким та м. Севастополь та притягнуті до кримінальної відповідальності;

- «Україна проти Росії (VІІІ)» за № 55855/18 стосовно нападу Росії на кораблі Військово-морських сил України та захоплення членів їх екіпажів у полон 25 листопада 2018 року у Керченській протоці.

9 травня 2018 року Палата ЄСПЛ прийняла рішення про передачу чотирьох міждержавних заяв України проти Росії щодо порушень прав людини в анексованому Криму та на сході України до Великої Палати Суду[6][7][8].

Виконання рішень Європейського суду з прав людиниРедагувати

Одним із зобов’язань України, що випливає з її членства в Раді Європи, є, зокрема, обов’язок забезпечувати належне виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Обов’язкова сила рішень Європейського суду та їх виконання передбачені статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод[9] (далі – Конвенція) та статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»[10].

Остаточні рішення Європейського суду передаються Комітету міністрів Ради Європи (далі – КМ РЄ), який здійснює нагляд за його виконанням і наділений відповідними повноваженнями, передбаченими, зокрема, Правилами КМ РЄ щодо контролю за виконанням рішень Європейського суду та умов дружнього врегулювання.

На засіданнях груп доповідачів з прав людини, які проводяться чотири рази на рік делегати КМ РЄ розглядають питання виконання державами-членами рішень Європейського суду. За результатами засідань КМ РЄ ухвалює рішення, проміжні резолюції та резолюції, у яких делегати відображають позицію щодо виконання державою рішень Європейського суду.

Щодо реалізації своїх наглядових функцій за виконанням рішень Європейського суду у справах проти України, КМ РЄ вимагає, щоб Уряд України повідомляв про всі вжиті заходи загального характеру та індивідуального характеру, здатні забезпечити уникнення у майбутньому порушень, констатованих Європейським судом у рішеннях. Запобігання повторенням порушень Конвенції є обов’язковою умовою прийняття КМ РЄ рішень (резолюцій) про завершення нагляду за виконанням рішень у зв’язку з їхнім повним виконанням.

На сьогоднішній день Україна здійснила значний «ривок» у виконанні своїх конвенційний зобов’язань завдяки високопрофесійній роботі Івана Ліщини та його команди. Зокрема, правильне, стратегічне планування роботи і реформування структурного підрозділу Міністерства юстиції України, та налагодження співпраці з Радою Європи дозволило Україні опинитися серед країн, які закрили виконання найбільшої кількості рішень Європейського суду з прав людини у 2017 році100 справ, а також потрапити до списку країн, які закрили найбільшу кількість ключових справ у 2017 році[11]. Зокрема, Україна є шостою за загальною кількістю закритих справ і четвертою за кількістю закритих ключових справ щодо системних порушень[12].

Станом на 30 квітня 2018 року резолюціями КМ РЄ вже припинено нагляд за виконанням 35 рішень Європейського суду з прав людини щодо України, що означає вжиття державою всіх заходів загального та індивідуального характеру, необхідних для усунення констатованих Європейським судом порушень Конвенції та повного виконання свого обов’язку як країни-учасниці Конвенції.

Для порівняння варто зазначити, що загалом з моменту набуття Конвенцією чинності для України (17 липня 1997 року) КМ РЄ припинив здійснення нагляду за виконанням 244 рішень Європейського суду у справах щодо України.

Експертиза законопроектів та підзаконних актівРедагувати

Одним з найважливіших механізмів попередження порушення прав людини і основоположних свобод є постійне здійснення Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини експертизи законопроектів та проектів актів Кабінету Міністрів України, а також відомчих нормативних актів на їх відповідність положенням Конвенції та практиці Європейського суду, за результатами якої постійно виявляються проекти актів законодавства, які можуть спричинити порушення відповідних прав.

Крім того, велика кількість відомчих нормативних актів доопрацьовується розробниками з урахуванням вимог Конвенції та практики Європейського суду.

Так у період з 01.07.2016 по 30.03.2018 Секретаріатом Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під керівництвом Івана Ліщини було здійснено юридичну експертизу на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколам до неї щодо 5594 проектів актів, з них: 477 проектів законів України, 1572 проектів постанов Кабінету Міністрів України, 366 проектів розпоряджень Кабінету Міністрів України, 131 проект указів Президента України та 3048 нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, що підлягають державній реєстрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 28.12.1998 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

За результатами вказаної експертизи та з метою попередження й запобігання порушенням Конвенції було надано 346 висновків про невідповідність положенням Конвенції, з яких: 182 – не відповідає, 69 – застереження та 95 – доопрацьовано в робочому порядку.

Іван Ліщина є постійним гостем та учасником круглих столів присвячених імплементації в Україні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Сім'яРедагувати

Одружений, разом із дружиною виховує доньку та сина.

ХобіРедагувати

Захоплюється спортивною стрільбою. В університетські роки грав у Що? Де? Коли? в Команді "От Винта - МКФ", займався рукопашним боєм.

ПублікаціїРедагувати

  • Застосування Європейської конвенції з прав людини при розгляді в судах господарських справ / Автори: І. Ліщина, Т. Фулей, Х. Хембах. – К.: Істина, 2011. – 208 с.
  • Международные механизмы защиты прав человека / Иван [Юрьевич] Лищина ; Харьков. правозащит. группа. — Харьков : Фолио, 2001. — 110 с., [1] с.. — (Права людини: Информ.-аналит. бюл.; Вып. 16 (57).)
  • Непряма експропріація в рішеннях інвестиційних арбітражів та ЄСПЛ. І. Ліщина. Юридична газета. № 46 (492), 17.11.2015.

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 21 серпня 2019 року № 615/2019 «Питання Комісії при Президентові України у питаннях помилування»
  2. Про призначення Ліщини І.Ю. Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини. 
  3. Уповноваженим у справах ЄСПЛ призначено Ліщину. 
  4. И.Лищина назначен правительственным уполномоченным по делам Евросуда. 
  5. Розпорядження Кабінету Міністрів України №693-р. 
  6. Іван Ліщина: Європейський суд з прав людини підвищив рівень справ України проти Росії. 
  7. ЄСПЛ передав справи України проти Росії Великій палаті суду Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/10110494-yespl-peredav-spravi-ukrajini-proti-rosiji-velikiy-palati-sudu.html. 
  8. ЄСПЛ передав Великій палаті суду чотири справи "Україна проти Росії". 
  9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. 
  10. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». 
  11. Annual Report 2017 of the Committee of Ministers. 
  12. Україна закрила 100 справ в ЄСПЛ за минулий рік, в 2016-му було всього 4. 

ПосиланняРедагувати