Ліциній
Флавій Галерій Валерій Ліциніан Ліциній (лат. Flavius Galerius Valerius Licinian Licinius; близько 250 — † 325), прийомний син Діоклетіана — римський імператор у 308—324 роках.
| Ліциній | |
| Flavius Galerius Valerius Licinian Licinius | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 308 - 311 Авґуст з Галерієм, 311 -313 з Максиміаном, 313 - 324 з Костянтином |
|---|---|
| Кінець правління: | 324 |
| Попередник: | Флавій Север |
| Наступник: | Костянтин Великий |
| Дата народження: | 250 |
| Місце народження: | Мезія |
| Країна: | Римської імперії |
| Дата смерті: | 325 |
| Місце смерті: | Салоніки |
| Діти: | Ліциній ІІ |
| Династія: | Костянтина |
ПоходженняРедагувати
Ліциній походив з Мезії з родини дакських селян і був здавна знайомий з імператором Галерієм, особливо з часів війни проти перського царя Нарсеса. У 307 році Галерій зробив Ліцинія своїм співправителем з титулом цезаря і залишив його для оборони Ілліріка і Фракії. Сам Галерій рушив до Італії проти Максенція. По поверненню в 308 році він проголосив Ліцинія авґустом і віддав під його владу Рецію і Паннонію.
АвґустРедагувати
Після смерті Галерія почалася війна між Ліцинієм і Максиміаном, який володів Сирією та Єгиптом. Війська обох претендентів зустрілися у Віфінії, але імператори зуміли домовитися про розподіл влади. Ліциній отримав європейські провінції імператора Галерія, а Максиміан — азійські.
У 313 році Ліциній одружився у Медіоланумі (Мілан) з Констанцією, напівсестрою імператора Костянтина I. В цей час Максиміан вирішив почати війну і переправився з великим військом до Європи. Ліциній поспішив назад, але через раптовий напад зумів зібрати лише невелику армію. Неподалік від Геллеспонту відбулася битва, де Максиміан був повністю розбитий і вимушений був утікати до Азії. Після того, як він помер у Тарсі, всі східні провінції визнали владу Ліцинія.
Ліциній був за своєю вдачею дуже жадібний. За своєю натурою він перевершив усіх, був дуже властолюбний, дуже суворий і дратівливий, вороже ставився до наук. У всьому він дотримувався військової дисципліни (Віктор Авреліан, «Про життя і звичаї римських імператорів»; 41).
Після загибелі всіх інших імператорів, Ліциній і Костянтин залишилися єдиними владиками римського світу. Мир довго не протривав і відразу після смерті Максиміана спалахнула нова війна, яка тривала десять років. Костянтин хотів поставити керівником Італії свого швагра Бассіана, Ліциній був проти. У 314 році Костянтин розбив Ліцинія біля Циба, і захопив у нього Далмацію, Мезію і Македонію.
У 324 війна відновилася. Костянтин закидає Ліцинію старечий вік та непопулярні звички. Ліциній був знову розбитий у Фракії 3 липня 324 року і відступив до Халкедону (Віктор Авреліан, «Про Цезаря»; 41). Костянтин переслідував його далі у Малій Азії.
В останній морській і сухопутній битві при Нікомедії Ліциній був переможений і здався Костянтину. Він передав йому свої царські регалії і відрікся від влади. Костянтин заслав Ліцинія в Салоніки, але через деякий час наказав задушити його.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліциній |
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |