Ліхтенштейнський діалект

Ліхтенштейнський діалект
Liachtaschtänerisch
Поширена в	Ліхтенштейн
Писемність	латиниця
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Германська гілка Західнонімецька група Верхньонімецька підгрупа Південнонімецька група діалектів
Офіційний статус
Коди мови

Ліхтенштейнський діалект (нім. Liechtensteinische, на діалекті — Liachtaschtänerisch) — це збірна назва усіх алеманських діалектів на території Ліхтенштейну.

Територія сучасного князівства Ліхтенштейн у часи Римської імперії піддалася активної романізації, проте вже з XIII століття починаючи з Фельдкірху сліди романізації стають дедалі менш помітні, що пов'язано з експансією алеманських діалектів. У XIV столітті германо-романська мовна межа пролягала на південь від Бальцерсу. В цілому ж романський субстрат відчутний і по сьогоднішній день на усій території поширення ліхтенштейнського діалекту.

Різновиди діалекту ред.

Локальні діалекти ред.

Докладніше: Вальзерський діалект

Ліхтенштейнський діалект можна розділити на три більш локальних діалекти.

Так званий унтерландський діалект (Unterländisch) — поширений на півночі князівства в Руґґелі (Ruggäll), Шелленберзі (Schellebärg), Гампріні (Gamprii), Ешені (Escha) та Маурені (Mura). унтерландський діалект
Оберландський діалект (Oberländisch) поширений на півдні у Планкені (Planka), Шані (Schaa), Вадуці (Vadoz), Трізені (Tresa) та Бальцерсі (Baltsers). Оберландський діалект
Нарешті, вальзерський діалект (Walser) — поширений у громаді Трізенберг (Trisabäärg). вальзерський діалект

Варіанти вимови ред.

Різниця між унтерландським та оберландським діалектами найбільш яскраво помітна у вимові німецького (середньоверхньонімецького) дифтонгу /ei/, який на унтерландському діалекті вимовляється як /oo/, тоді як на оберландському — /ää/.

Середньоверхньонімецька	Унтерландський діалект	Оберландський діалект	Вальзерський діалект	Німецька	Переклад українською
ei	Schtòò^ⓘ	Schtaa^ⓘ	Schtèi^ⓘ	Stein	Камінь
ei	Òòcha, Aacha^ⓘ	Aacha^ⓘ	Èicha^ⓘ	Eiche	Дуб
ou	Loob^ⓘ	Loob^ⓘ	Lòub^ⓘ	Laub	Листя
ie	Reema^ⓘ	Riama^ⓘ	Riema^ⓘ	Riemen	Ремінь (пасок)
uo	Blòòma^ⓘ	Bluama^ⓘ	Bluema^ⓘ	Blume	Квітка
iu	tüüff^ⓘ	tüüff^ⓘ	töuff^ⓘ	tief	Глибокий
â	Òòbet^ⓘ	Òòbet^ⓘ	Aabat^ⓘ	Abend	Вечір
i	Weesa^ⓘ	Wesa^ⓘ	Wisa^ⓘ	Wiese	Лука
ir	Biera^ⓘ	Bera^ⓘ	Bira^ⓘ	Birne	Груша
ur	Tuerm^ⓘ	Torm^ⓘ	Tura^ⓘ	Turm	Вежа
or	K^harn^ⓘ	K^hòrn^ⓘ	Choora^ⓘ	Korn	Зерно
rn	Hòrn^ⓘ	Hòrn^ⓘ	Hoora^ⓘ	Horn	Ріг
k-	K^hääs^ⓘ	K^hèès^ⓘ	Chääs^ⓘ	Käse	Сир
s	Iis^ⓘ	Iis^ⓘ	Iisch^ⓘ	Eis	Лід
nd	Hunn^ⓘ	Hund^ⓘ	Hund^ⓘ	Hund	Собака
–	Umpòòssa^ⓘ	Umbäässa^ⓘ	Aamässa^ⓘ	Ameise	Мураха
–	Wèschpl	Wèschkì	Wäschgi	Wespe	Оса

Порівняння відмінностей у назвах держави:

Fürstentum Liechtenstein — німецькою мовою
Різновиди ліхтенштейнського діалекту:
- Füarschtatum Liachtaschtoo — унтерландський діалект
- Förschtatum Liachtaschtää — оберландський діалект
- Fürschtatum Liachtaschtei — вальзерський діалект

Література ред.

Leo Jutz: Die Mundart von Südvorarlberg und Liechtenstein. Heidelberg 1925 (Germanische Bibliothek. Sammlung 1. Reihe 1. Bd. 15).
Leo Jutz: Vorarlbergisches Wörterbuch mit Einschluß des Fürstentums Liechtenstein, 2 Bände, Wien 1955-65 (Band 2 aus dem Nachlass, redigiert von E. Gabriel und E. Kranzmayer).
Philipp Albert Schaedler: Einiges über die Mundart der Talgemeinden Liechtensteins, in: Jahrbuch des Historischen Vereins für das Fürstentum Liechtenstein, 1915, Bd. 15, S. 5-74.
Arthur Gassner und Annie Hilbe: Der Walserdialekt in Triesenberg. Schaan 2009 [erweiterte Ausgabe von Arthur Gassner: Der Walserdialekt in Triesenberg. o.O. 1980].
Hans Stricker et al.: Liechtensteiner Namenbuch. Die Orts- und Flurnamen des Fürstentums Liechtenstein, Band 5 Lexikon. Vaduz 1999. ISBN 3-906393-25-9
Hans Stricker et al.: Liechtensteiner Namenbuch. Die Orts- und Flurnamen des Fürstentums Liechtenstein, Band 6 Einführung, Quellen, Register. Vaduz 1999 (besonders Seiten 65-86). ISBN 3-906393-25-9