Відкрити головне меню

Лісові Гринівці

село у Хмельницькому районі Хмельницької області

Лісові́ Грині́вці — село в Україні, центр Лісовогринівецької сільської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 2108 осіб..

село Лісові Гринівці
Lisovi grynivtsi prapor.png
Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницький район
Громада Лісовогринівецька сільська громада
Код КОАТУУ 6825083601
Основні дані
Засноване 1735
Населення 1580
Площа 2,38 км²
Густота населення 885,71 осіб/км²
Поштовий індекс 31340
Телефонний код +380 382
Географічні дані
Географічні координати 49°28′28″ пн. ш. 27°00′57″ сх. д. / 49.47444° пн. ш. 27.01583° сх. д. / 49.47444; 27.01583Координати: 49°28′28″ пн. ш. 27°00′57″ сх. д. / 49.47444° пн. ш. 27.01583° сх. д. / 49.47444; 27.01583
Середня висота
над рівнем моря
361 м
Відстань до
обласного центру
7 км
Місцева влада
Адреса ради 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Лісові Гринівці, вул.Центральна,4 , тел. 62-68-23
Карта
Лісові Гринівці. Карта розташування: Україна
Лісові Гринівці
Лісові Гринівці
Лісові Гринівці. Карта розташування: Хмельницька область
Лісові Гринівці
Лісові Гринівці
Мапа

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село розташоване за 2 км від шосе Хмельницький — Старокостянтинів та за 13 км від районного центру.

ІсторіяРедагувати

Село розташоване за 2 км від шосе Хмельницький – Старокостянтинів та за 13 км від районного центру,центр Лісовогринівецької сільської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 2108 осіб.  

Першопочатки історії слід шукати ще за часів Трипілля (IV-III тис. до н.е.) Про це свідчать археологічні знахідки, зроблені тут у 90-х роках ХХ століття [1; с.54-57]. На території села і його околиць знайдено знаряддя праці та кілька поселень ІІ–ІV ст. до н.е. Це свідчить, що мешканці поселення використовували не тільки мотичне, а й орне землеробство. Дані розкопок фіксують також, що поряд із землеробством і скотарством мала розвиток і реміснича діяльність. А нещодавно (у 2010р.) поблизу траси, яка веде на Старокостянтинів, на глибині двох метрів було знайдено могильники, які є унікальними захороненням часів черняхівської культури (датовані ІІІ ст. н.е.)[2;с.36-37].

Назва Лісові Гринівці зберігається за селом з часу його заснування у 1735 році.  

За переказами, на цьому місці, де зараз розташоване село колись був віковічний ліс, в якому оселився чоловік на ім'я Гринь зі своїми рідними і товаришами. Віковічні ліси були добрим захистом від польської шляхти. Зараз ці ліси знищено, але саме село нагадує ліс своїми густими садами і маленькими залишками лісу. Шедевром цієї чудової місцини є урочище «Лисячі нори»,  розташоване на північно-східній околиці села та відоме своїми лисячими сім’ями.

 За переказами, і в церковних записах відмічено, що населений пункт почав оформлятися в село з того часу, як цією місцевістю заволодів князь Четвертинський. Поселенці Гриня, яких на той час побільшало, почали селитися хутором, а пізніше утворили село, назвавши його Лісовими Гринівцями, в честь першого жителя Гриня.

Лісові Гринівці – одне з давніх поселень Поділля, яке дуже часто терпіло від нападів кримських татар, а потім польської шляхти. Тому населення вимушене було переховуватися у лісах, а згодом утворювати хутори.

В околицях села є підвищені місця, на яких в давнину стояли сторожові сигнальні башти для спостереження за рухом татар, які часто набігали своїми ордами і плюндрували місцеве населення. Ще й зараз в урочищі «Липники» можна побачити на найвищому місці насипану високу земляну могилу, на якій колись стояла сторожова башта, а урочище «Баша» очевидно носить назву від слова «Башта», бо на цьому місці теж стояла сторожова башта.  

Збереглись народні назви «дільниця», «бевзи», «міхальці», «царова гора», склалися давно і найбільш вірогідне їх походження від прізвищ родин, що поселилися там.

Село розвивалось і переходило із рук в руки. В ХІХ ст. відомо, як власність поміщика Цембровського. У 1831 побудована церква на честь св. Параскеви, через шість років добудована дзвіниця. У 1866 році відкрита церковно – приходська школа протоієреєм Антонієм Колтоновським. З 1891 директором працював Дичинський Микола, а на протязі 1900 – 1917 працював учителем випускник семінарії Заболотний. У 1912 відкрито земську школу, яка проіснувала до революції 1917 року. 

В роки революції 1905-1907 рр. селяни чинили саботаж і підтримували селянські страйки.

Під час революції 1917 – 1920 рр жителі були свідками  окупації австрійських та німецьких військ та учасниками Пашківського повстання. Остаточно радянську владу було встановлено у 1920 році загонами бандита Котовського Г.І.

В 1923 році був створений колгосп «Перемога». Пережило населення і два роки страшного голоду 1932-1933 рр.

Німецька окупація для села розпочалась 07 липня 1941 року. Активно діяла партизанська група під керівництвом М.С. Гандзишина – учасника Проскурівського підпілля. За свою діяльність проти окупантів був замучений в гестапо. До підпільників входили: Пичко О.М., Тисячна В.Я., Картенівська К.Л. Марчук Я.С., та Яровий І.Ю., відправлений з підпілля в партизанський загін.  Підпільники посильно допомагали армії в ході Проскурівсько – Чернівецької операції. Звільнено село 22 березня 1944 року 189 жителів  нагороджено медалями та орденами, 159 не повернулось, вічна їм слава.

Після війни село поступово відновлювало роботу, запрацював радгосп, відкрились два магазини, будинок культури. В 1967 році збудовано нове приміщення школи, яке діє і сьогодні.

В часи незалежності Лісові Гринівці перетворились на сучасне, привабливе, газифіковане (з 1990р.) село. Військовий конфлікт на Сході покликав на захист 20 патріотів, захисників державної незалежності. Лісові Гринівці – центр новоутвореної громади до якої входять: Скаржинці – (299 осіб.), Пашківці – (496 осіб), Климашівка – (412 осіб), Стуфчинці – (1162 осіб), Тиранівка – (130 осіб), Печеськи – (393 осіб), Ходаківці – (231 осіб), Терешівці – (561 осіб), Редвинці – (264 осіб), Гнатівці – (495 осіб), Моломолинці – (403 осіб), Шпичинці- (392 осіб), Аркідіївці – (431 осіб). Очолює Гралюк Віталій Володимирович. Пишається село своїми земляками: Кравчук М.В. – завідуючою кафедри Житомирського університету, полковниками Радянської армії  Макутрою О.П., Семчуком І.В., Коцюбою М.К – колишнім директором школи, нагородженого орденом Леніна.  

Використана література:

1.Демидко С.Ю. Археологічна карта міста Хмельницький//Місто Хмельницький в контексті історії України: Матеріали наукової конференції, присвяченої встановленню дати «1431 рік» датою найдавнішої згадки про Хмельницький в історичних документах. – Хмельницький, Кам’янець – Подільський , 2006.-С.48-59.

2. Демидко С.Ю. Могильник черняхівського часу Лісові Гринівці, 3А (Поперереднє повідомлення)// Місто Хмельницький в контексті історії України: Матеріали ІІІ Науково – краєзнавчої конференції. – Хмельницький. 2011.-С.35-38.

(Укладач: Вітковський М.Л. – вчитель історії Лісовогринівецького НВК)В Лісових Гринівцях і на околицях виявлено знаряддя праці і поселення трипільської культури.

Об'єкти соцальної сфериРедагувати

  • Лісовогринівецька ЗОШ І-ІІІ ступенів
  • Дитячий садочок

Пам'яткиРедагувати

ПосиланняРедагувати