Лісовий Андрій Львович

Лісовий Андрій Львович (нар. 16.10.1902 с. Бокова, Олександрійський повіт Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — генерал-майор, доктор військових наук, професор кафедри і начальник факультету Військової академії ім. Фрунзе.

Андрій Львович Лісовий
Народження 16 жовтня 1902(1902-10-16)
Бокова
Смерть 1982(1982)
Москва, СРСР СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 1940—1972
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Олександра Невського

Життєпис ред.

Народився 16.10.1902 року в с. Боковій, Олександрійського повіту Херсонської губернії в родині селян Лева Віссаріоновича та Мотрони Петрівни Лісових.

Закінчив артилерійське відділення об'єднаної військової школи ім. ЦВК (Центрального Виконавчого комітету) у Кремлі м. Москва (1924 р.), Московську військову академію бронетанкових і моторизованих військ (1937), академію Генерального штабу (1941). Учасник війни з Японією (1939) — командир танкової бригади, ІІ-ї Світової війни. Воював на Південно-західному, Калінінському, Першому Прибалтійському фронтах. За роки війни пройшов шлях від начальника штабу 142-ї танкової бригади Південно-західного фронту (1941), командира 21-ї танкової бригади (1941-42) до заступника командира бронетанкових та моторизованих військ 1-го Прибалтійського фронту (1944), командира бронетанкових та моторизованих військ 11-ї гвардійської армії (1945).

Після закінчення війни працював у Військовій академії ім. Фрунзе викладачем, де був ординарним професором кафедри та начальником факультету. Військове звання — генерал-майор.

Нагороди ред.

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного прапора, орденами Кутузова ІІ ступені, Олександра Невського, орденами Монгольської Народної рестубліки — Червоного Прапора і Полярної Зірки, іншими орденами та медалями.

Література ред.

  • В. Маруценко. Боковенька. Степовики. Біографічний довідник. Долинська, 2007, стор. 79-80.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005. 

Посилання ред.