Лісничівка (село)

село Балтської міської громади, Одеська область

Лісничі́вка — село у складі Балтської міської громади у Подільському районі, Одеська область.

село Лісничівка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Громада Балтська міська громада
Код КАТОТТГ UA51120030170072648
Основні дані
Засноване 1786
Населення 652
Площа 2,88 км²
Густота населення 226,39 осіб/км²
Поштовий індекс 66127
Телефонний код +380 4866
День села 21 вересня
Географічні дані
Географічні координати 48°00′39″ пн. ш. 29°31′24″ сх. д. / 48.01083° пн. ш. 29.52333° сх. д. / 48.01083; 29.52333Координати: 48°00′39″ пн. ш. 29°31′24″ сх. д. / 48.01083° пн. ш. 29.52333° сх. д. / 48.01083; 29.52333
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Відстань до
обласного центру
192,8 км
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Балта
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 66127, Одеська обл., Балтський р-н, с. Лісничівка
Староста Левченко Михайло Петрович
Карта
Лісничівка. Карта розташування: Україна
Лісничівка
Лісничівка
Лісничівка. Карта розташування: Одеська область
Лісничівка
Лісничівка
Мапа
Мапа

CMNS: Лісничівка у Вікісховищі

Розташоване за 10 км від центру громади — міста Балта. На півдні межує з селом Оленівка, на сході з селом Козацьке, на півночі з селом Перейма та на північному заході з селом Борсуки. Біля села проходить автодорога Балта — Вінниця.

Історія ред.

Лісничівка заснована в середині XVIII століття у лісистій місцевості. За переказами місцевих жителів першим мешканцем села був лісник разом з родиною, їхня хата знаходилася в районі «басейну».

 
Історичний центр села Лісничівка

За адміністративним поділом у XVIII столітті територія села входила до Брацлавського воєводства (Річ Посполита). З кінця XVIII століття почало входити до Балтського повіту Подільської губернії (Російська імперія).

У 1918—1919 роках значна частина сільської молоді симпатизувала Директорії УНР на чолі з Симоном Петлюрою. У Лісничівці діяв антибільшовицький повстанський загін. Також мешканці села входили до повстанських загонів Семена Заболотного.[1]

З 1923 року — Балтський район, а з 1932 року — Одеська область. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2 жителі села[2].

Після проведення адміністративно-територіальної реформи 2015—2020 років було створено Балтську міську громаду, в яку увійшов Лісничівський старостинський округ. З 2020 року село входить до Подільського району.

Населення ред.

Чисельність ред.

На поч. ХХ ст. в селі проживало 2064 чол.[3]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 653 особи, з яких 262 чоловіки та 391 жінка.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 642 особи.[5]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 90,8 %
російська 4,91 %
румунська 3,22 %
білоруська 0,15 %
вірменська 0,15 %

Керівний склад різних скликань ред.

Прізвище, ім'я, по батькові Основні відомості Дата обрання Дата звільнення
Хатенко Анатолій Вікторович Сільський голова, 1962 року народження, освіта вища, безпартійний 26.03.2006 31.10.2010
Хатенко Анатолій Вікторович Сільський голова, 1962 року народження, освіта вища, безпартійний 31.10.2010 20.09.2013
Левченко Михайло Петрович Сільський голова, 1974 року народження, освіта вища, безпартійний 25.05.2014

Примітка: таблиця складена за даними сайту Верховної Ради України[7]

Визначні пам'ятки ред.

Біля села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення «Лісничівка», заснований у 1984 році, загальна площа 3176 гектарів.

Церква Різдва Богородиці, збудована в 1779 році. Нова церква Різдва Богородиці збудована в 1879 році, а стара у 1884 році продана в село Флору, Балтського повіту.

 
Церква Різдва Богородиці

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
  2. Лісничівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  3. А. Крылов Населенные места Подольской губернии. – Каменец-Подольский: Типография губернского правления, 1903. – С. 370. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 13 жовтня 2021.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  7. Керівний склад попередніх скликань ради на сайті Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.

Література ред.

Посилання ред.