Ліньова Євгенія Едуардівна
Євге́нія Едуа́рдівна Ліньо́ва (дівоче прізвище — Папріц; нар. 9 січня 1854, Брест-Литовський — пом. 24 січня 1919, Москва) — російська співачка (контральто), хоровий диригент, фольклористка і педагог. Сестра російського письменника Костянтина Папріца.
| Ліньова Євгенія Едуардівна | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | рос. Евгения Эдуардовна Паприц[1] |
| Дата народження | 9 січня 1854[2][1] |
| Місце народження | Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія[1] |
| Дата смерті | 24 січня 1919[3][2] (65 років) |
| Місце смерті | Москва, Російська СФРР[3] |
| Громадянство | Російська імперія і РРФСР |
| Професії | диригентка, фольклористка, оперна співачка |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Матільда Маркезі де Кастронеd |
| Співацький голос | контральто |
Біографія ред.
Народилася 28 грудня 1853 [9 січня 1854] року у місті Бресті-Литовському (нині Берестя, Білорусь). Початкову музичну освіту здобула у матері, співачки Анни Костянтинівни фон Папріц, яка в свою чергу була учиницею Михайла Глінки. 1874 року закінчила Катерининський інститут у Москві. Співу навчалася в Петербурзькій консерваторії (клас Дж. Россі), а також у Відні у Матільди Маркезі.
Виступала в оперних театрах у Відні, Будапешті, Парижі і Лондоні. У 1882–1883 роках — солістка Большого театру у Москві. Протягом 1882—1884 років брала участь у роботі нелегального московського «Товариства перекладачів і видавців». Перекладала російською мовою твори Карла Маркса і Фрідріха Енгельса (листувалася з ним). Зазнала репресій з боку царського уряду і у 1884 році емігрувала за кордон.
У 1890—1896 роках перебувала у Великій Британії і США, де організувала хор, пропагувала українські та російські народні пісні[a]. 1896 року повернулася до Росії, збирала народні пісні у Поволжі і районах Центральної Росії (у тому числі у Новгородській губернії), в Україні, на Кавказі та у низці слов'янських країн. У 1901 році брала активну участь у діяльності Музично-етнографічної комісії при Етнографічному відділі Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії Московського університету.
З 1906 роуц викладала у Народній консерваторії в Москві. Померла в Москві 24 січня 1919 року.
Діяльність ред.
У 1880-х роках почала записувати пісні російських і українських селян, які звучали у виконанні створеного нею хору. 1897 року вперше у російській фольклористиці застосувала фонограф. 1902 року за його допомогою у Санкт-Петербурзі здійснила перший відомий в історії запис на фізичний носій народних дум: «Ой над чорним морем» та «Дума про сестру та брата» у виконанні Михайла Кравченка[4]. За рік здійснила етнографічну експедицію до Полтавщини під час котрої від кобзаря Михайла Кравченка було записано ще 120 пісень (зокрема, «Невольницький плач», «Брат продає сестру татарину»). У Кременчуцькому повіті від лірника Степана Зюганя записала два псальми («Про Лазаря», «Про правду») і духовний вірш «Страсті». Пісні у її записах надруковано окремим виданням «Великорусские песни в народной гармонизации» (Санкт-Петербург, 1904—1909, випуски 1–2).
1905 року у Москві видала працю «Опыт записи фонографом украинских народных песен. Из музыкально-этнографической поездки в Полтавскую губернию в 1903». Включила до неї 18 багатоголосих пісень, а також вірш «Страсті», вперше поданий із супроводом ліри. У вступній статті описала особливості народних обрядів і громадського побуту досліджуваного району, висловила цікаві думки про кобзарів і лірників, охарактеризувала ритміку записаних пісень, притаманні їм «складні ритми» (змінні метри) й «прості ритми» (однорідні), подала звукоряди пісень, класифіковані за тетрахордовими побудовами (згідно з грецькою номенклатурою).
Зноски ред.
- ↑ Про виступи її хору писав Михайло Коцюбинський у нарисі «Вироби селянок з Поділля на виставі в Чикаго» (1892).
Примітки ред.
- ↑ а б в Г. Риман Линева // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1521–1522.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Линёва Евгения Эдуардовна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Максимюк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (74 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване ISBN 966-8197-11-9.
Література ред.
- Канн-Новикова Е. И. Собирательница русских народных песен Евгения Линёва [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] / под ред. проф. Е. А. Гиппиуса. — Москва: Музгиз, 1952. — 184 с. (рос.)
- Линёва Евгения Эдуардовна // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Линёва Евгения Эдуардовна / Ливанова Т. Н. // Корто — Октоль : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1976. — Ствп. 274. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 3). (рос.);
- Правдюк О. А. Ліньова Євгенія Едуардівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н.. — С. 188. (рос.)
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 370. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Грица С. Й. Ліньова Євгенія Едуардівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 154.;
- Грица С. Й. Ліньова Євгенія Едуардівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.