Ліміт нічиїх — адміністративний захід, введений Федерацією футболу СРСР в союзному чемпіонаті для боротьби з договірними матчами, а також для підвищення видовищності і безкомпромісності першості країни. Ліміт нічиїх діяв в 1978—1988 роках.

Історія і суть лімітуРедагувати

Суть ліміту нічиїх полягала в тому, що за нічийні результати матчів понад установлений ліміт очки командам не нараховувалися. Наприклад, при встановленому Федерацією ліміті нічиїх в 10 матчів в тій чи іншій першості очки командам нараховувалися лише за перші 10 нічиїх у чемпіонаті, а за наступні — не нараховувались.

Передумовами для введення ліміту нічиїх послужили такі явища, як «наукізація» футболу, пошук різних «методик», які дозволили б перемагати строго ощадливо, без ризику. Особливо це явище набрало силу у радянському футболі в 70-х роках XX ст. З'явилася ціла плеяда тренерів, які прагнули будувати гру своїх команд «наукоподібно», футбол міцно захопили прагматизм і розрахунок. Вчені від футболу підрахували, що для завоювання першого місця в круговому турнірі досить, як правило, набрати 75 % очок: цей результат складався, наприклад, якщо виграти всі домашні поєдинки і звести внічию гостьові. Звідси винаходяться дві моделі стратегії гри: виїзна і домашня[1]. У зв'язку з цим відсоток нічиїх в чемпіонатах поступово став рости, і в першості 1977 року зріс до 44,6 %. Вперше заговорили про договірні матчі, і в 1978 році з метою боротьби з договірними іграми ввели ліміт на нічиї, яких могло бути 8 (а потім 10) за один турнір. Спершу здавалося, що дане рішення пішло на користь, і в наступному чемпіонаті відсоток нічиїх впав[2], але проблема договірних матчів залишалася, по суті, невирішеною.

Ліміт нічиїх діяв в чемпіонаті СРСР в 1978—1988 роках протягом 11 першостей. У 1978 році ліміт нічиїх був встановлений в кількості 8 матчів (при 16 учасниках вищої ліги). Надалі один раз помінявся сам ліміт (доведений до 10 матчів) і три рази змінилося питоме співвідношення кількості нічийних матчів по ліміту від загальної кількості матчів у першості, що видно з наведеної нижче таблиці:

Рік Ліміт Кількість
учасників
Відсоток «дозволених» нічиїх
від загальної кількості матчів
1978 8 16 26,66
1979 8 18 23,53
1980 10 18 29,41
1981 10 18 29,41
1982 10 18 29,41
1983 10 18 29,41
1984 10 18 29,41
1985 10 18 29,41
1986 10 16 33,33
1987 10 16 33,33
1988 10 16 33,33

У першій лізі чемпіонату СРСР був свій ліміт, оскільки кількість учасників в ці роки (спочатку 24, потім 22) і, відповідно, кількість матчів в першості були іншими. Він був введений на рік пізніше, ніж у вищій лізі, і становив 12 нічиїх.

Оцінки даного нововведення часом були неоднозначними. Одні фахівці вважали, що ліміт нічиїх, дійсно, корисний і дозволив значно підвищити рівень видовищності чемпіонату країни. Інші їм заперечували, кажучи, що введення ліміту нічиїх — це нерозумна міра, що боротися з нічиїми треба іншими способами. На підтвердження своїх аргументів вони наводили приклади спотворень спортивних результатів турнірів, коли через ліміт нічиїх перекроювалася перша трійка переможців, команди не виходили в єврокубки чи були змушені покинути вищу лігу (тобто, при підрахунку очок традиційним способом, без ліміту нічиїх, розстановка команд часто виходить іншою). Серед тих, хто сумнівавься в правильності введення ліміту були, наприклад, такі відомі в футболі люди, як Лев Яшин і Костянтин Бєсков[3] .

Рекордним випадком втрати очок через перевищення ліміту нічиїх став випадок з командою СКА (Ростов-на-Дону) в чемпіонаті 1979 року, яка недорахувалася шести очок.

Починаючи з чемпіонату країни 1989 року ліміт нічиїх був скасований. Побічно правоту супротивників ліміту нічиїх підтвердило те, що в цьому році зовсім не відбулося різкого збільшення кількості нічийних матчів.

Існував виняток, коли з тієї чи іншої команди не знімалися очки в разі «понадлімітного» нічийного результату. Це було в разі, якщо на час матчу не менше двох гравців даної команди було призвано до лав збірної СРСР для міжнародних матчів. У цьому випадку за зіграну «понадлімітну» нічию команді нараховувалося, як і зазвичай, одне очко[4] .

ПриміткиРедагувати

посиланняРедагувати