Відкрити головне меню

Лімна або також Ломна (пол. Łomna) — неіснуюче українське село в гміні Бірча Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі.

Село
Лімна
пол. Łomna

Łomna.jpg

Координати 49°38′10″ пн. ш. 22°29′53″ сх. д.H G O

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Перша згадка 1494
Населення 0 осіб 
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 38-712
Автомобільний код RPR
Код SIMC 1019757
Лімна. Карта розташування: Польща
Лімна
Лімна
Лімна (Польща)
Лімна. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Лімна
Лімна
Лімна (Підкарпатське воєводство)
Місце, де до депортації українців знаходилось село Лімна.

З 1975 по 1998 роки територія адміністративно належала до Перемишльського воєводства.

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Село було розташоване на відстані 8 кілометрів на південь від центру гміни села Бірчі, 25 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 58 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[1]

ІсторіяРедагувати

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Лімна вперше згадується в 1494 році як одне з сіл, що входило до так званого риботицького ключа.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Лімна відійшло до імперії Габсбургів.

У 1851 році в селі для існуючої греко-католицької парафії збудовано дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці (пол. Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Maryi Panny w Łomnej).

Останній власник села Павел Тижковський (пол. Paweł Tyszkowski) на початку 20 століття передав права на нього Польській академії знань у Кракові.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це переважно населене українцями село Надсяння опинилося по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. У тому ж таки 1921 році в Лімні налічувалося 109 будинків та 672 мешканці, з яких 625 греко-католиків, 5 римо-католиків і 42 юдеї. На 1.01.1939 в селі було 810 жителів, з них 770 українців і 40 євреїв[2]. Село входило до ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства.

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Лімна, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[3] (районний центр — Бірча) утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

31 липня 1944 року село було зайняте військами Червоної Армії[4].

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[5].

В березні 1945 року Лімна, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передані Польщі.[6]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[7] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[8],[9]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[10], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[11]

Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками.

В 1946 році будівлю церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Лімні розібрали.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[12].

Виселені були всі мешканці села. Три будинки з Лімни були перенесені до села Корінець, де стоять досі. Примусово залишене мешканцями село заростає лісом.

До 1990 року Лімна належала до урядового відпочинкового комплексу з центром в селі Арламів, гміна Устрики-Долішні, або так зване Арламівське Панство (пол. Państwo arłamowskie) й була недоступна.

На місці, де колись було село, стоїть інформаційна таблиця. Тут також, як правило, знаходяться об'єкти, котрі належать до Карітас Польового Ординаріату Війська Польського (пол. Caritas Ordynariatu Polowego Wojska Polskiego). Під час канікул тут влаштовують табори відпочинку для дітей з цілої Польщі, а також зі Словаччини та України.

Від жовтня 2004 року в Лімні існує «Медіальний Ліс», котрий є символом польсько-українського примирення та поєднання. Він посаджений кількома десятками журналістів з Польщі і України, які зустрічаються тут щороку для ведення діалогу про співпрацю й майбутнє обох країн та обох народів.

НаселенняРедагувати

Джерела, посилання та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2012-11-04. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
  3. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  4. ВОВ-60 — Сводки. Архів оригіналу за 11 січень 2012. Процитовано 4 листопад 2012. 
  5. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії
  6. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  7. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютий 2014. Процитовано 4 листопад 2012. 
  8. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 4 листопад 2012. 
  9. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 4 листопад 2012. 
  10. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  11. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 4 листопад 2012. 
  12. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ

Див. такожРедагувати