Відкрити головне меню

Лізен Олександр Михайлович

Олекса́ндр Миха́йлович Лі́зен (справжнє прізвище та ім'я — Лізенберґ Ісроел, 1911—2000) — україномовний та ідишомовний письменник, член спілки письменників СРСР (1978), заслужений діяч культури України (1994).

Лізен Олександр Михайлович
Лізенберґ Ісроел
Лізен Олександр Михайлович.jpg
Народився 20 липня 1911(1911-07-20)
Гайдаки, Старокостянтинівський повіт, Волинська губернія
Помер 25 березня 2000(2000-03-25) (88 років)
Львів
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність письменник
Alma mater Львівський торговельно-економічний університет
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

ЖиттєписРедагувати

Народився 1911 року в селі Гайдаки (нині неіснуюче, Волочиський район) Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. Юність пройшла у містечку Купель (нині Волочиського району), брав активну участь, а згодом й керував юнацькою сіоністською організацією «ха-Шомер ха-Цаір». При кінці 1920-х років займався сіоністською діяльністю в Москві.

1929 року заарештований, протягом 1930—1933 років перебував в ув'язненні — у Челябінському політізоляторі, та 3 роки на засланні. Після звільнення проживав у Києві.

Учасник другої світової війни, має бойові нагороди. По закінченні війни переїздить із Києва до Львова, 1951 року екстерном закінчив торгівельно-економічний інститут.

Працював головним бухгалтером підприємств облпромради. 1988 року організував у Львові Товариство єврейської культури ім. Шолом-Алейхема.

Писав українською, російською та на ідиш нариси, оповідання, літературно-критичні статті. Дебютне оповідання українською мовою вийшло друком у журналі «Жовтень». На ідиш дебютував 1970 року оповіданнями на сторінках московського журналу «דנאלמייה שיטעוואס» («Радянська батьківщина»); згодом друкував есе, нариси, новели, романи і поеми.

Переважно писав про долю мешканців єврейських містечок в Україні, життя у мирний та воєнний час, звичаї, побут, сподівання й тривоги простих людей-мешканців містечок — українців, євреїв, росіян, поляків.

Серед робітРедагувати

  • збірка оповідань «Монумент» (1966)
  • повість «Зелені надгробники» (1969)
  • роман «Корінь добра» (1973)
  • збірка повістей «Доля завжди з тобою» (1978)
  • повість «Друге сонце» (1982)
  • роману-балад «Даймоніон, або Життя і смерть Василя Дударя» (Львів, 1983; Київ, 1990)
  • збірка повістей та оповідань «І знов прийшла весна» (1986)
  • трагікомічний роман «Алхімік» (журнал «Дзвін», 1990).
  • збірка нарисів «ןגיובנגער םענופ ןרילאק עלא» («Усі барви райдуги», Москва, 1984)
  • збірка нарисів «סעדאלאב ןוא רעדיל :ןטאש ןוא טכיל» («Світло та тінь: вірші та балади», 1995)
  • збірка нарисів «ךלמ א ןעװעג זיא לאמא» («Колись був король», 1996)
  • роман «תעמא ןוא עשלאפ ,םיאיבנ» («Невіім (Пророки) справжні та фальшиві: роман та балади», 1998).

ДжерелаРедагувати