Відкрити головне меню

Лідери антигітлерівської коаліції

(Перенаправлено з Лідери союзних військ)

Лідери антигітлерівської коаліції були важливими діячами Другої світової війни. Загальновизнаною політичною програмою коаліції була Атлантична хартія від 14 серпня 1941 року, запропонована президентом США Франкліном Рузвельтом. Продовженням Антигітлерівської коаліції у повоєнний час стало створення Організації Об'єднаних Націй.

Албанія АлбаніяРедагувати

Бельгія БельгіяРедагувати

  • Леопольд III. Залишився в Брюсселі й не очолив уряд у вигнанні, втративши довіру нації та уряду, хоч слідча комісія визнала Леопольда невинним у співпраці з нацистами. 16 липня 1951 року зрікся престолу на користь сина Бодуена I.
  • Юбер П'єрло, прем'єр-міністр країни у 1939—1945 роках. Вступив у конфлікт з королем.
  • П'єр Рікманс — генерал-губернатор африканської колонії Бельгії — Бельгійське Конго. Конголезькі війська підтримували британців у Східній Африці і Конго.
  • Віктор ван Стрідонк — генерал бельгійської армії під час вторгнення в Бельгію. Став командувачем бельгійських сил у Великій Британії. Верховне командування Союзних експедиційних сил.
  • Огюст Гілерт, командувач бельгійським експедиційними силами в ході Східно-Африканської кампанії.

Brazil Бразилія (1942—1945)Редагувати

Велика Британія Британська імперіяРедагувати

 
Георг VI

  АвстраліяРедагувати

  • Роберт Мензіс, прем'єр-міністр країни.[2]
  • Артур Фадден, прем'єр-міністр країни.[3]
  • Джон Кертін, прем'єр-міністр країни.[4]
  • Френк Форд, прем'єр-міністр країни.[5]
  • Бен Чіфлі, прем'єр-міністр країни.[6]
  • Сер Томас Блемі (фельдмаршал) — головний командувач австралійських збройних сил і командувач союзними сухопутними військами в південно-західній частині Тихого океану.
  • Джон Норткотт — начальник Генерального штабу.
  • Сер Бруденел Вайт — начальник Генерального штабу.
  • Вернон Старді — начальник Генерального штабу.
  • Сер Рагнар Колвін, Австралійська морська рада.
  • Сер Гай Ройл, Австралійська морська рада.
  • Сер Льюїс Гамільтон, Австралійська морська рада.

  Британська МалайяРедагувати

 
Клод Окінлек

  ІндіяРедагувати

  КанадаРедагувати

 
Гаррі Крірар

  Нова ЗеландіяРедагувати

  НьюфаулендРедагувати

  • Сер Хамфрі Волвен — губернатор та голова Комісії Уряду. Всіляко підтримував фронт.

  ПалестинаРедагувати

  Південна РодезіяРедагувати

  Південно-Африканський СоюзРедагувати

  Сполучене Королівство Великої Британії та Північної ІрландіїРедагувати

State Flag of Greece (1863-1924 and 1935-1973).svg Королівство Греція (1940—1945)Редагувати

Данія Королівство Данія (1940—1945)Редагувати

Ефіопія Ефіопська імперіяРедагувати

Єгипет Королівство ЄгипетРедагувати

Іран ІранРедагувати

Республіка Китай Китайська республікаРедагувати

Flag of Korea (1882–1910).svg КореяРедагувати

Ліберія ЛіберіяРедагувати

Люксембург Велике герцогство ЛюксембургРедагувати

Мексика Мексика (1942—1945)Редагувати

Монголія Монгольська народна РеспублікаРедагувати

Нідерланди Королівство Нідерландів (1940—1945)Редагувати

Норвегія Королівство НорвегіяРедагувати

Польща ПольщаРедагувати

СРСР СРСР (1941—1945)Редагувати

США США (1941—1945)Редагувати

Європа та АфрикаРедагувати

Тихоокеанський театрРедагувати

Франція Франція (до 1940)Редагувати

  • Альбер Лебрен — президент Франції у період Третьої республіки (1932—1940). На зміну йому, після капітуляції Франції, прийшов Режим Віші.[12]
  • Едуар Даладьє — 117-й Прем'єр-міністр Франції у 1938—1940. Виступав з ініціативою відправки в допомогу фінській армії французького допоміжного корпусу, але відмовився від ідеї. Після капітуляції арештований урядом Віші.
  • Поль Рейно — прем'єр-міністр у 1940. Не підписав сепаратний мир з німцями, подавши у відставку.
  • Філіпп Петен, прем'єр-міністр країни. Засновник так званого режиму Віші. 15 серпня 1945 суд визнав маршала винним у державній зраді.
  • Моріс Гамелен — головнокомандувач французькою армією на початку Другої світової війни.
  • Максим Вейган — головнокомандувач французькою армією у 1940, виступав за перемир'я з Німеччиною. Під час режиму Віші Вейган займав посаду міністра національної оборони.

  Вільна ФранціяРедагувати

  • Шарль де Голль організував у Лондоні рух «Вільна Франція» (пізніше «Бойова Франція»), і воював проти нацистів у 1940—1944, був главою тимчасового уряду Франції 1944—1946.
  • Анрі Жиро — вів таємні переговори з союзниками, був співголовою Французького комітету національного визволення (разом з де Голлем).
  • Філіпп Леклерк — генералом союзників по Антигітлерівській коаліції, який звільнив Париж у 1944 році. Проводив операції у Габоні, рейди до території Лівії.
  • Альфонс Жуен — командувач експедиційним французьким корпусом.
  • Марі П'єр Кьоніг — командувач Внутрішніми французькими військами.
  • Жан Марі де Латр де Тассіньї — командувач військами Франції в Тунісі. Під його командуванням 1-ша армія захопила південну Францію.
  • Жорж Катру — генерал-губернатор Французького Індокитаю та в. о. генерал-губернатора Алжиру.

Чехословаччина ЧехословаччинаРедагувати

Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство ЮгославіяРедагувати

 
Петро ІІ Карагеоргієвич
  • Йосип Броз Тіто — командувач югославським партизанським визвольним рухом. 20 жовтня 1944 частини югославських партизан і Радянської Армії увійшли до Белграду, незабаром Югославія була проголошена республікою.
  • Душан Симович — начальник Генштабу югославської армії, а потім командувач військово-повітряних сил Югославії.
  • Іван Шубашич — 23-й прем'єр-міністр Югославії.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. The History of the Commonwealth. The Commonwealth Secretariat. Архів оригіналу за 2006-10-24. Процитовано 2007-02-26. 
  2. Robert Menzies. In office.. Australia's prime ministers. National Archives of Australia. Архів оригіналу за May 1, 2003. Процитовано 2008-09-25. 
  3. Arthur Fadden. Australia's prime ministers. National Archives of Australia. Процитовано 2008-09-25. [недоступне посилання з квітень 2019]
  4. John Curtin. National Archives of Australia. Архів оригіналу за 2007-02-05. Процитовано 2007-04-21. 
  5. Francis Forde. Australia's prime ministers. National Archives of Australia. Архів оригіналу за July 21, 2008. Процитовано 2008-09-25. 
  6. Ben Chifley. Australia's prime ministers. National Archives of Australia. Архів оригіналу за June 18, 2006. Процитовано 2008-09-25. 
  7. L, Klemen (1999–2000). Lieutenant-General Arthur Ernest Percival. Forgotten Campaign: The Dutch East Indies Campaign 1941–1942. Архів оригіналу за 2011-09-24. 
  8. L, Klemen (1999–2000). General Sir Archibald Percival Wavell. Forgotten Campaign: The Dutch East Indies Campaign 1941–1942. 
  9. http://www.encyclopedia.com/doc/1G1-154332082.html
  10. Flores, Santiago A. (1999–2000). 201st Mexican Fighter Squadron. Forgotten Campaign: The Dutch East Indies Campaign 1941–1942. 
  11. L, Klemen (1999–2000). Vice-Admiral Conrad Emil Lambert Helfrich. Forgotten Campaign: The Dutch East Indies Campaign 1941–1942. Архів оригіналу за 2011-07-26. 
  12. Albert Lebrun's biography on the French Presidency official website. Архів оригіналу за 14 квітень 2009. Процитовано 28 січень 2017.