Вікіпедія

Ляхов Валерій Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ляхов.

Валерій Борисович Ляхов (нар. 10 вересня 1965, Вінниця) — український геральдист, живописець, офіцер Збройних Сил України, член Українського геральдичного товариства і Національної спілки журналістів України.[1][2]

Валерій Борисович Ляхов
Народився 10 вересня 1965(1965-09-10) (58 років)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність геральдист, художник
Галузь геральдика, емблематика
Відомий завдяки: символіка Повітряних Сил Збройних Сил України
Особ. сторінка facebook.com/ukrpatch

Біографія ред.

Навчався у Вінницькій художній школі. Закінчив Львівське вище військово-політичне училище в 1986 р. З 1986 р. по 1992 р. проходив військову службу у ВПС СРСР, з 1992 р. по 1998 р. — у ВПС України.[3]

У 1993—1997 рр. створив систему нагрудних та нарукавних знаків, символів та емблем, офіційних подарунків ВПС України.[4][5][6][7]

У жовтні 1994 року в терміновому порядку разом з підполковником Рубаном розробив ескізи емблем для льотно підйомного складу ВПС України, який брав участь в міжнародних авіа шоу та інших акціях.[8]

Обіймав посаду начальника музею Центру культури, просвіти та дозвілля Віськово-Повітряних Сил України (Будинок офіцерів у Вінниці), для оформлення фасаду будівлі якого розробив емблему ВПС України.[3][9][10][11][12]

Розробив схему фарбування літаків Міг-29 пілотажної групи «Українські соколи». Брав участь у авіашоу у Великій Британії, Австрії та Чехії.

У 2003—2008 р. з групою фахівців брав участь у реставрації бойових літаків в експозиції Державного музею авіації.

Створив геральдичну лабораторію «Авіастиль» у м. Вінниця, яка займається створенням та виготовленням символіки, зокрема авіаційної тематики, для військовослужбовців ЗСУ та державних службовців різних відомств.[13][14][15][16][17]

Роботи ред.

  •  
    Нарукавний знак Дальньої авіації Повітряних сил України, 1996 рік
  •  
    Нарукавний знак 185 ВБАП
  •  
    Нарукавний знак 35-та авіаційна група
  •  
    Шеврон 13 важкої бомбардувальної авіаційної дивізії.
  •  
    Шеврон Авіаційна група дальньої авіації Збройних сил України 2002-2003 рік.
  •  
    Схема фарбування Українських Соколів.
  •  
    Будинок офіцерів, Вінниця

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Царенко М. Символіка Військово-Повітряних Сил України // ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ АЛЬМАНАХ / Нац. війск.-іст. музей України ; голов. ред. В. Карпов. — Київ: [б. в.], 2000. — Ч.1 — С. 122—125.
  • Литвин С. М. Нагрудні кваліфікаційні знаки України: довідник-каталог / С. М. Литвин. — Полтава: АСМІ, 2010. — 343 с. : іл., табл., портр. ; 22 см. — Бібліогр.: с. 339 (8 назв). — 500 пр. — ISBN 978-966-182-079-0 (у паліт.). — [2010-16771]

Примітки ред.

  1. ↑ Мода на геральдику – повертається. vn.20minut.ua (укр.). 2 березня 2007. Процитовано 6 вересня 2023. Валерій Ляхов – колишній льотчик. Пішов з вінницьких ВВС – і почав вишивати прапори. Якщо точніше – професійно зайнявся геральдикою.
  2. ↑ Ляхов Валерій Борисович. Українське геральдичне товариство (укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  3. ↑ а б Білоус, Сергій (29 вересня 2018). Птах на Будинку офіцерів у Вінниці «ховає» всередині танк (ФОТО). vlasno.info (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
  4. ↑ Царенко, М. (29 грудня 1999). ВІЙСЬКОВО-ГЕРАЛЬДИЧНЕ ПІРАТСТВО. Права людини в Україні (укр.). Харківська правозахисна група. Процитовано 5 вересня 2023.
  5. ↑ Історія створення нагрудних знаків і знаків класності ВПС. ukrmilitary.com. 28 жовтня 2019. Процитовано 5 вересня 2023.
  6. ↑ Створення першої офіційної нарукавної емблеми ВПС України. ukrmilitary.com. 30 жовтня 2019. Процитовано 5 вересня 2023.
  7. ↑ Становлення символіки військових частин ЗС України. ukrmilitary.com (укр.). 14 червня 2021. Процитовано 5 вересня 2023.
  8. ↑ Liakhov, Valeriy. Історія створення символіки ВПС України. Початок. MilitaryAviation.in.UA (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 1 червня 2020.
  9. ↑ Вінниця – не тільки про фонтани. Історія Будинку офіцерів. i-vin.info (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
  10. ↑ Від радянського танка до теперішнього сокола: в "Музеї Вінниці" розповіли історію емблеми на фасаді Будинку офіцерів. vezha.ua (укр.). 11 серпня 2022. Процитовано 5 вересня 2023.
  11. ↑ У Вінниці розробляють концепцію місця пам’яті загиблих унаслідок російського ракетного удару. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
  12. ↑ На даху Будинку Офіцерів у Вінниці досі є танк, який приховали від людських очей. Велика Ідея. 2 жовтня 2018. Процитовано 5 вересня 2023.
  13. ↑ Скрипник, Віктор (13 грудня 2014). Прапор виготовили за кошти обранця. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
  14. ↑ Шарапов, Олексій (3 січня 2012). Колишньому прокурору Вінниці подарували герб. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
  15. ↑ Військово-медичний клінічний центр у Вінниці відзначив 65-річчя (Фото). Vinbazar.com (укр.). 17 червня 2020. Процитовано 5 вересня 2023.
  16. ↑ Корнієнко, Світлана (24 червня 2022). Злюки бобри, борсуки та єдинороги: Шеврони українських військових. Bird In Flight (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
  17. ↑ У Подільського науково-технічного ліцею є свій герб та навіть емблема для польового однострою. vinnitsaok.com.ua (укр.). 11 жовтня 2018. Процитовано 5 вересня 2023.

Посилання ред.

Ляхов Валерій Борисович
у соціальних мережах
  Ляхов Валерій Борисович на сайті Facebook
  Ляхов Валерій Борисович на сайті LinkedIn
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ляхов_Валерій_Борисович&oldid=41493007