Лятіфе

Лятіфе (у пер. з кримськотарської — жарт) — кримськотатарські народні прозаїчні розповіді короткого змісту повчально-жартівливого характеру. Виникли за середньовіччя, містять низку етнографічних свідчень, відображають тогочасні, переважно побутові, інколи суспільно-політичні, явища. Чимало їхніх сюжетів запозичено з фольклорних традицій, що відомі в країнах Сходу за циклом повістей про Ходжу Насреддіна. Головний герой багатьох Л. — житель Криму Ахмет Акай (дядько Ахмед). Серія Л. становить собою характеристичні оповіді (з елементами крутійства чи зі щирим висміюванням негативів побутової поведінки) про жителів поселення Озенбаш (Біюк-Узенбаш; нині с. Щасливе Бахчисарайського району АР Крим). Багато записів Л. було видрукувано за радянського часу. Однак більшість розміщених у цих виданнях текстів через їхню специфічну літературну обробку спотворено передають зміст оригінальних (розповідних) Л. Згідно з даними дослідницьких спостережень 1990-х рр., після повернення частини кримських татар до Криму (див. Депортація кримсько-татарського народу 1944) їхні представники старшого покоління в розмовах інколи послуговувалися традиційними Л. побутового змісту.

Джерела та література

• Кислий О.Є. Лятіфе // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

• Мирер С. Ахмед-Ахай Озенбашский. Первая книга сказок. М., 1940
• Гордлевский В.А. Ахмет-Ахай. В кн.: Гордлевский В.А. Избранные сочинения, т. 4. М., 1968
• Лятифе. В кн.: Музафаров Р., Короткая А. Крымско-татарская энциклопедия, т. 2. Симферополь, 1995.