Ляпкін Юрій Євгенович

Юрій Євгенович Ляпкін (нар. 21 січня 1945, Балашиха, Московська область, РРФСР, СРСР) — радянський хокеїст, захисник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту (1973).

Юрій Ляпкін
Особові дані
Народження 21 січня 1945(1945-01-21) (79 років)
Балашиха, СРСР
Зріст 184 см
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964–1972  «Хімік» ? (63)
1972–1976  «Спартак» ? (42)
1976–1978  «Хімік» ? (19)
1978–1979  «Спартак» ? (2)
1979–1982  «Одзі Сейсі» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1968–1976  СРСР 128 (13)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія ред.

Вихованець спортивного клуба «Машинобудівник» (Балашиха). Під керівництвом тренера Дмитра Рижкова займався хокеєм і футболом. У складі «Машинобудівника» Ляпкин став чемпіоном Московської області з футболу[1].

Виступав за воскресенський «Хімік» і московський «Спартак». Чемпіон СРСР 1976 року. Фіналіст кубка СРСР 1972. У чемпіонатах СРСР провів 437 матчів, закинув 126 шайб.

Незважаючи на деяку м'якість в грі і не дуже високу швидкість, став одним з найсильніших захисників завдяки високій техніці володіння шайбою і тактичному кругозору. Майстер ігрової імпровізації, вміло підключався до атак і завершував їх результативними кидками.

Учасник легендарних суперсерій проти канадських професіоналів з Національної хокейної ліги (1972) і Всесвітньої хокейної асоціації (1974). Всього 11 матчів, 1 гол.

На Олімпіаді 1976 року, утрьох, разом з Володимиром Шадріним і Геннадієм Циганковим, протягом двох хвилин, оборонявся проти п'яти гравців збірної Чехословаччини. Матч завершився перемогою з рахунком 4:3 і здобуттям олімпійського золота. На чемпіонатах світу — чотири золотих і одна срібна нагороди.

На Олімпійських іграх і чемпіонатах світу провів 45 матчів, набрав 29 очок (7+22). Всього в складі збірної СРСР провів 128 ігор, 18 голів. У збірній переважно грав з Володимиром Лутченко, Геннадієм Циганковим, Євгеном Паладьєвим і Сергієм Коротковим[2].

Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1975). Сім разів обирався до списку кращих хокеїстів сезону (1970, 1971, 1973—1977)[3]. Разом з Володимиром Шадріним три сезони захищав кольори японського клубу «Одзі Сейсі» (1979—1982).

Випускник Коломенського педагогічного інституту (1972), тренер. У 1992—1998 роках — тренер-консультант префектури Нагано (Японія). Під його керівництвом були всі команди — дитячі, юнацькі, дорослі, жіночі. У 1999—2002 роках — генеральний менеджер хокейного клубу «Крила Рад».

Досягнення ред.

  Чемпіон (1): 1976
  Чемпіон (4): 1971, 1973, 1974, 1975
  Віце-чемпіон (1): 1976
  Чемпіон (3): 1973, 1974, 1975
  Віце-чемпіон (1): 1971
  Третій призер (1): 1976
  Чемпіон (1): 1976
  Віце-чемпіон (1): 1973
  Третій призер (1): 1965, 1970, 1975
  Фіналіст (1): 1972

Примітки ред.

Посилання ред.