Лютюк Анатолій Кузьмич
Анато́лій Кузьми́ч Лютю́к (*1947, с. Великі Бірки, Тернопільська область, тоді СРСР) — український культурний і громадський діяч в Естонії, облат Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні, керівник Центру української культури в Таллінні.
| Лютюк Анатолій Кузьмич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1947 Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | громадський активіст |
| Alma mater | Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1969) і Естонська академія мистецтв (1975) |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народився 1947 року в райцентрі, селі Великі Борки, Великоборківського району тепер смт Великі Бірки на Тернопільщині у сім'ї службовців.
Освіта ред.
У 1969 році А. Лютюк закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва.
У 1975 закінчив навчання у художньому інституті столиці Естонської РСР м. Таллінні (тепер — Естонська академія мистецтв). Відтоді проживає у цьому місті.
Громадська і релігійна діяльність ред.
У 1990-ті керував групою «Рух» в Естонії. З відновленням незалежності Естонії та України після розпаду СРСР Анатолій Лютюк, проживаючи в Таллінні, з благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у Таллінні греко-католицьку церковну громаду (офіційно зареєстрована 1991 року) і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтву приміщенні в таллінському середмісті по вулиці Лаборатооріумі, що дістало назву «талліннський Ноїв ковчег»[1].
А. Лютюк очолює Український культурний центр в Таллінні (станом на початок 2013 року).
Під час Революції гідності та війни на сході України активно займається волонтерською діяльністю, організовує збір і доставку на схід України гуманітарної допомоги української діаспори Естонії та інших благодійних організацій.[2]
09 вересня 2021 року в Україні відбулася прем'єра документального фільму режисерів Уляни Осовської та Дениса Страшного "Казка про коника" про Анатолія Лютюка.[3] Фільм демонструвався під час Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у 2022 році. [4] Також фільм отримав Нагороду Народу Естонії (Estonian People's Award voted by TV-audience) на Міжнародному фестивалі документального та антропологічного кіно в Пярну (Естонія, Pärnu International Documentary and Anthropology Film Festival[5])
Нагороди ред.
- Заслужений художник України (2007).
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[6]
- Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2011).
- Медаль «За збереження історичних пам'яток» (Естонія, 2002).
- Орден Білої Зірки (Естонія, 2003).
- Представлений у Книзі пошани «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни» та нагороджений нагрудним знаком "Зірка «Патріот України» Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»[7]
Примітки ред.
- ↑ Ноїв ковчег [Архівовано 28 вересня 2016 у Wayback Machine.] Ноїв ковчег. З благословення Блаженнійшого Володимира (Стернюка) разом з однодумцями заснував у столиці Естонії греко–католицьку церковну громаду і відновив для неї церковну будівлю та зорганізував простір для школи давніх ремесел і мистецтв. Донині очолює Центр української культури в Таллінні.
- ↑ Гуманітарна діяльність. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
- ↑ Казка про Коника - офіційний трейлер (uk-UA) , процитовано 29 грудня 2022
- ↑ Казка про Коника. docudays.ua (англ.). Процитовано 3 січня 2023.
- ↑ Filmifestival. AWARDS OF THE XXXVI PÄRNU FILM FESTIVAL – Pärnu filmifestival (амер.). Процитовано 3 липня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
- ↑ Нагороди Міжнародний проект «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни».
Посилання ред.
Джерела ред.
- Музиченко Ярослава Хранитель талліннського «Ноєвого ковчега». Керівник Центру української культури в Таллінні Анатолій Лютюк — про виховну силу народного мистецтва й особливості взаємин між поколіннями [Архівовано 25 червня 2013 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» за пт.-сб. 15-16 лютого 2013 року. — С. 6