Люсьєн Ліппер
Люсьєн Ліппер (фр. Lucien Lippert; 25 серпня 1913, Арлон — 13 лютого 1944, Нова Буда) — бельгійський офіцер, доброволець військ СС, оберштурмбаннфюрер СС (1944, посмертно). Кавалер Німецького хреста в золоті.
| Люсьєн Ліппер | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| фр. Lucien Lippert | |||||||
| Народився |
25 серпня 1913[1] Арлон, Валлонія, Бельгія | ||||||
| Помер |
13 лютого 1944[1] (30 років) Корсунський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | ||||||
| Національність | Валлон | ||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||
| Військове звання | оберштурмбаннфюрер | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Біографія ред.
Професійний офіцер бельгійської армії. У липні 1941 року зарахований до легіону «Валлонія», але тільки 8 серпня 1941 поїхав в Мезеріц в свої казарми, ад'ютант легіону. З 6 квітня 1942 року — командир легіону. У січні 1943 року, коли лідер партії «Рекс» і головний ініціатор створення легіону Леон Дегрель заявив про перехід легіонерів у війська СС, Ліппер був противником цього рішення і навіть мав намір повернутися на батьківщину, зайнявши там посаду начальника Добровільної робочої служби в Валлонії. Однак один з видних діячів партії «Рекс» Віктор Матті переконав популярного серед членів легіону Ліппер залишитися командиром і перейти у війська СС.
З 1 червня 1943 по 13 лютого 1944 року — командир 5-ї добровольчої штурмової бригади СС «Валлонія». Був її першим командиром; вже після його загибелі бригада була переформована в дивізію.
У лютому 1944 року на чолі бригади брав участь в боях в оточенні під Черкасами. У період підготовки до прориву з оточення взяв участь в штурмі села Нова Буда, в ході якого був убитий. Підлеглі Ліппера під час прориву в ніч з 16 на 17 лютого винесли з оточення його тіло, загорнуте в плащ-намет. Імовірно, похований як невідомий солдат на Німецькому військовому цвинтарі в Києві.
Оцінка сучасників ред.
Російський емігрант першої хвилі Н. І. Сахновський, що служив в бригаді «Валлонія», характеризував його як «прекрасного і чесного кадрового офіцера бельгійської королівської армії».
Нагороди ред.
- Залізний хрест
- 2-го класу (14 березня 1942)
- 1-го класу (25 серпня 1942)
- Штурмовий піхотний знак в сріблі (25 серпня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Німецький хрест в золоті (20 лютого 1944, посмертно)
Література ред.
- Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Léon Degrelle: Die verlorene Legion. Erlebnisbericht des Kommandeurs der Legion «Wallonie». 1972.
- Walter Held: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg. Eine Bibliografie der deutschsprachigen Nachkriegsliteratur. 5 Bände, 1978.
- Rolf Michaelis: Die Panzergrenadier-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-19-4.
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002