Відкрити головне меню

Люк (рос. Люк) — село в Зав'яловському районі Удмуртії, Росія. Адміністративний центр Люцького сільського поселення.

село Люк
рос. Люк
Приход храма село люк..jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Удмуртія
Муніципальний район Зав'яловський район
Поселення Люцьке сільське поселення
Код ЗКАТУ: 94216830001
Код ЗКТМО: 94616430101
Основні дані
Населення 1176 осіб (2012)
Поштові індекси 427016
Телефонний код +7 3412
Географічні координати: 56°54′42″ пн. ш. 52°47′56″ сх. д. / 56.9116666666947779° пн. ш. 52.79888888891677823° сх. д. / 56.9116666666947779; 52.79888888891677823Координати: 56°54′42″ пн. ш. 52°47′56″ сх. д. / 56.9116666666947779° пн. ш. 52.79888888891677823° сх. д. / 56.9116666666947779; 52.79888888891677823
Висота над рівнем моря 130 м
Водойма річка Люк
Мапа
Люк (Росія)
Люк
Люк

Люк (Удмуртія)
Люк
Люк

Знаходиться на обох берегах річки Люк, правої притоки Іжа, посеред лісу. В межах села на річці створено ставок. До Іжевська збудована окрема автодорога, яка зв'язує село із столицею.

Назва села походить від назви річки і означає з удмуртської мови — купа, груда.

НаселенняРедагувати

Населення — 1176 осіб (2012[1]; 1173 в 2010[2]).

ІсторіяРедагувати

До революції село входило до складу Сарапульського повіту В'ятської губернії. В 1850 році в селі була відкрита дерев'яна церква Святих апостолів Петра й Павла та парафія, через що село називалось Петропавловським. За даними 10-ї ревізії 1859 року село мало 39 дворів, де проживало 386 осіб, працювало 2 млини та 7 кузень[3]. В 1863 році церква перебудовується, а в 1912 році будується кам'яна. В 1920 році село увійшло до складу новоствореної Вотської АО, воно було центром Люцької волості Іжевського повіту. Була утворена також і Люцька сільська рада. В 1924 році волость приєднується до Совєтської волості. В 1929 році волосна система ліквідовується, лишаються лише сільради, і Люцька сільрада увійшла в склад Іжевського району. В 1960 році постановою Радміну РРФСР кам'яна церква Петра й Павла була закрита. З 1965 року сільрада входить в склад Зав'яловського району[4]. В 1979 році церква була віднесена до списку об'єктів культурної спадщини регіонального значення[5]. В 1990-их роках храм передається парафії і він був відновлений як церква Положення риз Божої Матері[6].

ЕкономікаРедагувати

Головними підприємствами села є СПК «Урал», перетворене з однойменного колгоспу.

Із закладів соціальної сфери працюють середня школа, дитячий садок, культурний комплекс, ФАП та клуб.

Урбаноніми[7]Редагувати

  • вулиці — 40 років Жовтня, Дорожня, Зеленіна, Молодіжна, Польова, Радянська, Райдужна, Свободи, Селищна, Смарагдова, Східна, Червона, Шкільна, Ювілейна

ПерсоналіїРедагувати

В селі народився Зеленін Дмитро Костянтинович — радянський етнограф, діалектолог і фольклорист, член-кореспондент АН СРСР. Ось як він описував своє рідне село:

« Село Люк русское, но кругом его много удмуртских деревень. От Ижевска до Люка считали прежде 30 верст, но по самой скверной дороге, какую только можно себе представить. За свою жизнь я проехал летом на конях много тысяч километров в разных местах России, но такой скверной дороги нигде не встретил. В селе Люк в мое время считалось более ста домов, но село было глухое, медвежий угол: «поп, дьячок да третий кабачок». Была и школа, земская, и я в ней учился, но недолго…[8] »

ПриміткиРедагувати

  1. http://18.rkn.gov.ru/docs/18/Udmurtstat_Katalog_np_UR_2012.xls
  2. http://rodnaya-vyatka.ru/perepis2010/
  3. Списки населенных мест Российской империи. Том VIII. Вятская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859—1873 годов
  4. Справочник по административо-территориальному делению Удмуртии / Составители: О. М. Безносова, С. Т. Дерендяева, А. А. Королёва — Ижевск: Удмуртия, 1995. — С. 287—295. — 744 с. — 2000 экз. — ISBN 5-7659-0425-4
  5. http://www.udmurt.ru/region/social/culture/Files/NedvPamIst/UR.php
  6. http://sobory.ru/article/index.html?object=16620[недоступне посилання з липень 2019]
  7. http://www.moscowindex.ru/rus/18009/
  8. Гос. архив Кировской области (ГАКО). Ф. Р-128. Оп. 1. Ед. хр. 407. Л. 81-84 об. Опубликовано: Бердинских В. А. Историки Вятского края. Киров: Изд-во ВятГГУ, 2007. С. 33-36

ПосиланняРедагувати