Відкрити головне меню

Люксембуржці (люксемб. Lëtzebuerger — летцебургер) — народ, корінне населення Великого герцогства Люксембург. Загальна чисельність близько 430 тис. осіб, з яких у Люксембургу мешкає 300 тис. осіб. Розмовляють люксембурзькою мовою, серед люксембуржців широко поширені також французька і німецька мови. За віросповіданням — католики.

Люксембуржці
Кількість 430000
Ареал Люксембург Люксембург — 304000 (2015)[1]
Франція Франція — 45000,
Бельгія Бельгія — 30000,
Німеччина Німеччина — 15596,
Flag of the United States.svg США — 40837 (2014)[2]
Бразилія Бразилія — 25000-80000,
Канада Канада — 3790
Раса європеоїди
Походження кельто-романо-германське
Близькі до: німці, ельзасці, лотарингці
Мова люксембурзька
Релігія католицизм

ПоходженняРедагувати

Люксембурзький етнос має мішане кельто-романо-германське походження.[3][4] Територія сучасного Люксембургу наприкінці I тисячоліття до н. е. була заселена кельтськими племенами. Кельтське (можливо кельто-германське) плем'я треверів було піддане романізації у період римського панування у Галлії, а пізніше, до початку 5 століття, було поступово асимільоване германцями — ріпуарськими франками, що розселилися по лівобережжю Рейну, на територіях Рейнської області.

МоваРедагувати

Докладніше: Мови Люксембургу

Єдиною рідною мовою і мовою повсякденного спілкування люксембуржців є люксембурзька мова, що за своїм історичним походженням є діалектом німецької мови франко-мозельської групи. Люксембуржці також добре володіють французькою і німецькою мовами, які починають вивчати у молодших класах школи. У старших класах французька стає мовою викладання.

КультураРедагувати

Частка люксембуржців у населенні ЛюксембургуРедагувати

Через велику кількість іммігрантів, що прибули до Люксембургу в 2-й половині 20 століття та на початку 21 століття, люксембуржці становлять лише 54 % населення власної країни.[1]

Перепис 2001 року показав, що 7 % люксембуржок перебували у шлюбі з чоловіками іншої національності, 11 % чоловіків-люксембуржців — з нелюксембуржками.[5]

Велика частка іноземців у населенні Люксембургу починає розглядатись як загроза люксембурзькій мові.[6]

Люксембуржці за кордономРедагувати

Внаслідок трьох поділів Люксембургу оточуючими країнами, визначилися сучасні кордони країни і її сучасна територія становить лише 25 % середньовічного Люксембургу.[7] З цієї причини люксембуржці живуть не тільки у Люксембургу, а й у прикордонних з ним територіях Німеччини, Франції й Бельгії.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Population by sex and nationality on 1st January (x 1 000) 1981, 1991, 2001 - 2015 Table summary. Сайт Statistics portal. STATEC, Ministry of Economy. Процитовано березень 2016.  (англ.)
  2. B04006 - People reporting ancestry. Сайт Statistics portal. U.S. Census Bureau. 2014. Процитовано березень 2016.  (англ.)
  3. Hoffmann F. Das Luxemburgische im Unterricht // Corrier de l'Education Nationale. — № 7, 1969. S. 33-34. (нім.)
  4. Hess J. Luxemburger Volkskunde. Grevenmacher, 1929. S. 28-31. (нім.)
  5. Handbook of Language and Ethnic Identity: The Success-Failure Continuum in Language and Ethnic Identity Efforts. Volume 2. / Joshua Fishman, Ofelia Garcia, editors. — Oxford University Press, 2011. P. 290. ISBN 978-0-19-539245-6 (англ.)
  6. Joshua Fishman, Ofelia Garcia. Handbook of Language and Ethnic Identity: The Success-Failure Continuum in Language and Ethnic Identity Efforts. Volume 2. — Oxford University Press, 2011. P. 291. (англ.)
  7. Jean Kill. 1000 jähriges Luxemburg: woher? — wohin? : ein Beitrag zum bessern Verständnis der Geschichte des Luxemburger Landes. — Luxembourg: C.O.P.E., 1963. S. 12. (нім.)

ДжерелаРедагувати