Юрченко Людмила Володимирівна

Людми́ла Володи́мирівна Ю́рченко (нар. 14 лютого 1943, Харків) — українська співачка (мецо-сопрано).

Юрченко Людмила Володимирівна
Основна інформація
Дата народження	14 березня 1943(1943-03-14) (81 рік)
Місце народження	Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР і Україна
Професії	оперна співачка
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Співацький голос	мецо-сопрано
Інструменти	вокал
Нагороди

Біографія

Закінчила Київську консерваторію (1969, клас професора Р. Разумової).

Солістка Київського театру опери й балету.

Одна з небагатьох оперних співачок, що бездоганно поєднують сценічну гру з музикою. Випускниця Київської консерваторії, з 1969 — в Київському театрі опери та балету, виступала 35 років. В репертуарі — понад 30 оперних партій. Маючи діапазон у 2,5 октави, однаково впевнено виконує на гранично низьких тонах партію Кончаківни у «Князі Ігорі» О. Бородіна, та легко переходить на майже сопрано в партіях Еболі — «Дон Карлос» Дж. Верді, чи Фенени — «Набукко» Дж. Верді.

Народилася Людмила Юрченко у Харкові, дитинство минуло в Полтаві. Там долучилася до музики, у Полтаві закінчила музичну школу й технікум легкої промисловості, спеціальність — випробувач електродвигунів. Працювала на полтавському заводі «Електродвигун».

Музика зрештою перемогла. "Легко і просто не було. Приїхала, здала документи, нібито все було нормально. А перед екзаменом мені у приймальній комісії заявляють: «Ви лише два роки відпрацювали після технікуму, а треба — три. Отже, їдьте додому і відпрацьовуйте ще рік. Я — у плач! Хтось підказав звернутися до Ради Міністрів — у відділ легкої промисловості, аби таким чином відпроситися. Ледь зайшла і почала плакати. Весь відділ збігся, запитують, що трапилося? Я розповіла, мовляв, у мене голос, а мене не пускають вчитися. Тут одна жінка й каже: „А в нас уже був такий випадок з Анатолієм Солов'яненком! Ми ж тоді дозволили йому йти вчитися!“. Врешті-решт мені видали потрібний папірець. Іспити до консерваторії склала успішно».

Партії

• Настя («Тарас Бульба» М.Лисенка),
• Джемма («Ярослав Мудрий» Г.Майбороди),
• Йохаведда («Мойсей» М. Скорика),
• Марфа і Марина («Хованщина» і «Борис Годунов» М. Мусоргського),
• Любаша («Царева наречена» М.Римського-Корсакова),
• Кончаківна («Князь Ігор» О.Бородіна),
• Йоанна («Орлеанська діва» П. Чайковського),
• Поліна, Міловзор, Графиня («Пікова Дама» П.Чайковського),
• Любов Кочубей («Мазепа» П. Чайковського),
• Принцеса Кларіче («Любов до трьох апельсинів» С.Прокоф'єва),
• Ахросімова («Війна і мир» С.Прокоф'єва),
• Леонора («Фаворитка» Ґ. Доніцетті),
• Амнеріс («Аїда» Дж. Верді),
• Азучена («Трубадур» Дж. Верді),
• Еболі («Дон Калос» Дж. Верді),
• Фенена («Набукко» Дж. Верді),
• Маддалена («Ріголетто» Дж. Верді)
• Герцогиня («Сестра Анджеліка» Дж. Пуччіні),
• Сліпа («Джоконда» А.Понк'єллі
• Орфей («Орфей та Еврідіка» К.Глюка),
• Даліла («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса),
• Шарлотта («Вертер» Ж.Массне),
• Кармен (однойменна опера Ж. Бізе) та ін.

Відома також як камерна співачка, зокрема виконавиця творів Баха, Генделя, Шуберта, Глінки, Мусоргського, Римського-Корсакова, Чайковського, Рахманінова, Ліста, Гріга, Массне, Бізе, Прокоф'єва, Шостаковича, Лисенка, Лятошинського, Майбороди.

Відзнаки та премії

• 1971 — лауреатка Всесоюзного конкурсу вокалістів імені Глінки у Вільнюсі (третя премія).
• 1975 — лауреатка міжнародного конкурсу співаків у Барселоні (перша премія).
• 1982 — народна артистка УРСР.
• 2001 — нагороджена орденом Княгині Ольги третього ступеня.
• 2004 — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка за вокальні партії в оперних виставах (1999—2003).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10.
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 670.
• Прес-центр

Посилання

• Юрченко Людмила Володимирівна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.