Семикіна Людмила Миколаївна
Семи́кіна Людми́ла Микола́ївна[1] (23 серпня 1924, Миколаїв — 12 січня 2021) — українська живописиця і майстриня декоративного мистецтва, заслужений художник України (2009)[2], лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка за серію строїв «Високий замок» (1997)[3], лавреатка премії імені Василя Стуса (2000). Дружина живописця Михайла Бароянца.
| Семикіна Людмила Миколаївна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
23 серпня 1924 Миколаїв, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 12 січня 2021 (96 років) | |||
| Країна |
 СРСР,  Україна | |||
| Жанр | живопис і декоративне мистецтво | |||
| Навчання | Київський художній інститут | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Відомі учні | Дюговська Галина Володимирівна | |||
| У шлюбі з | Бароянц Михайло Сергійович | |||
| Звання |
 | |||
| Нагороди |
  | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія ред.
Закінчила Одеське художнє училище (1947 рік), Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) (1953 рік), педагог зі спеціальності — Олексій Шовкуненко[4]. Член Спілки художників України з 1958 року. 1968 року її було виключено зі Спілки художників України за виступи на захист дисидентів[5]. Поновлена у Спілці у 1988 році з офіційним формулюванням: «За відсутністю факту звинувачення».
Твори ред.
- «Груповий портрет старих більшовиків-арсенальців» (1954).
- «В Одеському порту».
- «Зимовий вечір», «Сутінки», «Після обходу» (всі — 1954).
- «Вітряний день» (1957).
- «Ремонт причалу» (1960).
- «Вранці» (1961).
- «Легенда про Київ» (1966).
- Вітраж «Тарас Шевченко в Київському університеті» (у співавторстві, знищено в травні 1964 року).
- Ескізи костюмів до кінофільму «Захар Беркут» (1970–1971).
- Строї за національними традиціями: серії «Скіфський степ», «Поліська легенда», «Княжа доба», «Ретро», «Модерн» (1965–1996).
- Оформлення станції метро «Почайна» (1980)
Зображення ред.
-
Станція метро «Почайна», вітраж над сходами на платформу, північний вихід -
Станція метро «Почайна», мозаїка над сходами на платформу, південний вихід
Примітки ред.
- ↑ У «Хроніці поточних подій» помилково — Людмила Микитівна Семикіна
- ↑ Указ Президента України від 28 травня 2009 року № 374/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій міста Києва»
- ↑ Указ Президента України від 7 березня 1997 року № 211/97 «Про присудження Державних премій України імені Тараса Шевченка 1997 року»
- ↑ Ученики Алексея Алексеевича Шовкуненко [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Художники в «Хронике текущих событий» (рос.)
Джерела ред.
Посилання ред.
- Людмила Семыкина: Мы потеряли высокую культуру прошлых времен // Днепропетровская правда. — 2011. — 25 ноября. (рос.)
- Семикіна Людмила Миколаївна // Офіційний сайт КОНСХУ.
- українці: Людмила Семикіна[недоступне посилання з липня 2019] // Сайт Фонду Михайла і Ярослава Стельмахів. [Архівовано з першоджерела 31 жовтня 2012.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Семикіна Людмила Миколаївна // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 531—532. — ISBN 5-88500-071-9.
- Семикіна Людмила Миколаївна // Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 477—479.
- Семикіна Людмила Миколаївна // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 495–496. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- Людмила Семикіна. Високий замок: Строї. — 1996.