Відкрити головне меню

Станіслав Андрійович Любшин (рос. Станисла́в Андре́евич Любши́н; * 6 квітня 1933, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер. Народний артист Росії (1981). Кавалер орденів Пошани (1998) i «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2003).

Любшин Станіслав Андрійович
Любшин Станислав Андреевич
Зображення
Дата народження 6 квітня 1933(1933-04-06) (86 років)
Місце народження Москва, РРФСР
Громадянство Росія Росія
Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959)
Професія актор, кінорежисер
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація)
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Преміїя ФСБ
IMDb ID 0529402
Любшин Станіслав Андрійович у Вікісховищі?

Народився 6 квітня 1933 р. у Москві. Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959). Був актором у різних театрах Москви. З 1980 р. — у МХАТі.

Працює у кіно з 1959 р. Знімався у фільмах: «Альпійська балада» Б. Степанова, «Мені двадцять років» («Застава Ілліча») М. Хуциєва, «Щит і меч» В. Басова, «Червона площа» В. Ординського, «Монолог» І. Авербаха, «Моє життя» Г. Нікуліна і В. Соколова, «Ксенія, кохана дружина Федора» І. Масленникова, «Слово для захисту» В. Абдрашитова, «Сентиментальний роман» І. Масленникова, «Степ» С. Бондарчука, «П'ять вечорів» М. Михалкова, «Тема» Г. Панфілова, «Не стріляйте в білих лебедів» Р. Нахапетова, «Кін-дза-дза!» Г. Данелія, «Забави молодих» Є. Герасимова, «Чорний чернець» І. Диховичного, «Вічний чоловік» Є. Марковського, «Цар Іван Грозний» Г. Васильєва, «Жінка в море» В. Криштофовича, «Побачити Париж і померти» О. Прошкіна, «Дим» Аян Шахмаліевої та ін. (всього більше 70-ти кіноробіт).

За опитуванням журналу[ru] «Радянський екран[ru]» визнаний найкращим актором 1968 року за роль Олександра Бєлова / Йоганна Вайса (радянського розвідника) у фільмі «Щит і меч» (реж. В. Басов).

За найкраще виконання чоловічої ролі у фільмі «П'ять вечорів» (реж. М. Михалков) удостоєний премії на кінофестивалі «Молоде кіно» в Єрi (Франція, 1979), а також названий «найкращим актором» 1979 року за опитуванням журналу «Радянський екран».

Знявся в українській стрічці «Зустріч» (1980, к/м, реж. О. Ітигілов; картина удостоєна Головного призу МКФ короткометражних фільмів у Ліллі—80[1]).

Як режисер-постановник зняв у співавторстві дві кінокартини: «Поклич мене в далечінь світлу» (1977) і «Три роки» (1980).

У 1981 році удостоєний звання Народний артист РРФСР.

Зміст

Громадянська позиціяРедагувати

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[2].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.245;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.446;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.195—197.

ПосиланняРедагувати