Любитове

село в Сумській області, Україна

Лю́битове — село в Україні, у Кролевецькій міській громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 138 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Спаська сільська рада.

село Любитове
Герб Прапор
Троїцька церква
Троїцька церква
Троїцька церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Громада Кролевецька міська громада
Код КАТОТТГ UA59020090370073177
Облікова картка Любитове 
Основні дані
Населення 138
Поштовий індекс 41355
Телефонний код +380 5453
Географічні дані
Географічні координати 51°23′01″ пн. ш. 33°14′46″ сх. д. / 51.38361° пн. ш. 33.24611° сх. д. / 51.38361; 33.24611Координати: 51°23′01″ пн. ш. 33°14′46″ сх. д. / 51.38361° пн. ш. 33.24611° сх. д. / 51.38361; 33.24611
Середня висота
над рівнем моря
123 м
Місцева влада
Адреса ради 41300, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Кролевець, площа Миру, буд. 1
Карта
Любитове. Карта розташування: Україна
Любитове
Любитове
Любитове. Карта розташування: Сумська область
Любитове
Любитове
Мапа
Мапа

Після ліквідації Кролевецького району 19 липня 2020 року село увійшло до Конотопського району[1].

Географія ред.

Село Любитове розміщене на відстані 2,5 км від правого берега річки Сейм, вище за течією на відстані 8 км розташоване село Заболотове, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Нове (Конотопський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера (озеро Любитове).

Символіка ред.

На гербі зображено серце пробите стрілою, що означає любов (любий) і веде до назви села (герб є промовистий). Розгорнута книжка (підручник) вказує на освіту в особі найвідомішого з мешканців села, міністр освіти та науки України у 2000—2005 роках Кременя Василя Григоровича, який дуже багато зробив для рідного села. Синій колір вказує на річку Сейм і численні стариці та озера біля села.

Історія ред.

Село засноване в першій половині 17 ст. Згідно опису Новгородсіверського намісництва (1779-1781) лежить на правому березі річки Сейм при невеликій річці Колодниці. Під час весняних паводків затоплюється водами річки Сейм, оскільки село лежить досить низько.[2]

На цю місцевість переселялися селяни, козаки навколишніх сіл, які й дали поселенню назву Любитове. За однією з версій, назва походить від слів "любо", "любити".

Поряд з селом було засновано хутір Холодьонів. Деякий час ці населені пункти та їх землі належали Батуринському (Крупицькому) монастирю. Жителі села були прихожанами Преображенської церкви села Спаське.

У 1884 р. в селі була збудована Свято-Троїцька церква і утворилася своя церковна громада.

У 1892 році Троїцька церква була продана із селища міського типу Вороніж в село Любитове[3]

У 1917-1920 роках у селі кілька разів змінювалася влада, остаточно село окупували більшовики.

У 1932 році, під час примусової колективізації, утворився колгосп "Українець".

У роки Другої світової війни, після окупації села у вересні 1941 р., територія стала плацдармом для нацистських військ з метою захоплення переправ через р. Сейм. Село звільнене 3 вересня 1943 року.

У селі збудований пам'ятник односельчанам, загиблим у роки війни.

На місці зруйнованої Троїцької церкви був побудований сільський клуб, який згорів у 2016 році.

З 1976 року Любитове підпорядковане Ленінський, на даний час Спаській сільській раді Кролевецького району. До цього часу було в складі Конотопського району.

У 2010-2011 роках село було газифіковане.

У 2014 році,побудована нова Троїцька церква.

У селі працює фельдшерський пункт.

Любитове - мала батьківщина видатного українського діяча освіти, філософа, академіка Василя Кременя. Він почесний громадянин Ленінської (Спаської) сільської ради. Одна з вулиць села Спаське названа іменем Василя Кременя.

Об'єкти соціальної сфери ред.

  • Клуб.
  • УПЦ Пресвятої Трійці.

Відомі люди ред.

В селі народився міністр освіти та науки України у 2000—2005 роках Кремень Василь Григорович.

Література ред.

Кремень В. Г. Любитове — моє рідне село. — Київ: Грамота, 2015. — 319, [16] с.: фот. — ISBN 978-966-349-558-3

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Опис Новгородсіверського намісництва (1779-1781)
  3. Кулик (2015). Релігійні та освітні установи смт. Вороніж від започаткування до сьогодення. Глухів. с. 36. 

Посилання ред.