Відкрити головне меню

Львівський комбінат хлібопродуктів є дочірнім підприємством ДАК «Хліб України».

З історіїРедагувати

У роки панування на землях Львівщини австро-угорських магнатів розпочалося інтенсивне піднесення промислового виробництва, у тому числі і борошна. У цей час було зведено й будівлю нинішнього млинзаводу № 2 (1847 р.). Відтоді розпочинається історія Львівського комбінату хлібопродуктів, який півтори сотні років тому являв собою кустарне підприємство продуктивністю 15-20 тонн на добу. Розмелення зерна відбувалося за допомогою жорен, і лише в 20 роки минулого століття млин оснастили вальцевими верстатами. Обладнання працювало від трансмісій, які приводила в рух парова машина. У 30-ті роки XX століття її замінили електродвигуном.

У повоєнні роки завод систематично переоснащувався. Нове устаткування дозволило переробляти на обійне борошно пшеницю, жито, овес, ячмінь. З 1950 року млинзавод – переведений на пшеничний двохсортний помел.

У 1914 році у Львові з’являється завод № 3, який виробляв 7-8 тонн круп на добу (горох лущений, крупа ячмінна, пенсак та крупа гречана). Після звільнення західних областей України від німецьких загарбників на цьому заводі також було встановлено нове обладнання з виробництва житнього борошна та пшона. 1 січня 1946 року на місці зруйнованого у роки Німецько-радянської війни млина (нинішній № 1) розпочалося будівництво нового млинзаводу з добовою потужністю 150 тонн, оскільки, реальна потреба у борошні хлібопекарських підприємств міста і області на той час не забезпечувалася потужностями старих млинів та елеватора місткістю 8 тис. тонн.

У січні 1951 року став до ладу відбудований млинзавод № 1 – найбільший борошномельний комбінат не лише на Львівщині, але й у всій Західній Україні. З перших днів роботи перед колективом нового заводу постали складні проблеми, передусім, автоматизація і механізація його виробництва, адже затарювання висівок і зерновідходів здійснювалося за допомогою ручного зважування, робітники вручну зашивали шпагатом мішки з борошном, зважували їх на товарних вагах і вручну транспортували на тачках до складу готової продукції. Наразі за перші десять років роботи підприємства завдяки зусиллям працівників та спеціалістів добова продуктивність його зросла у 2 рази. За цей час в технологічній схемі відбулася заміна застарілого устаткування. У вибійному відділенні – встановлені ваговибійні апарати та зашивальні машини. Запроваджена безтарна передача висівок з млина, а для їх зберігання та відпуску – обладнані спеціальні бункери. Котельня і топка зерносушарки були переведені з вугілля на газове паливо. У 1964 році до млинзаводу № 3 пролягли під’їзні залізничні колії. У 1970 році на млинзаводі № 1 введено в експлуатацію другу чергу елеватора місткістю 15, 3 тис. тонн зерна, а також збудовані металеві бункери для завантаження висівок у вагони через верхні люки. З’явився склад безтарного зберігання борошна на 1 100 тонн.

У 1975 році введені в експлуатацію нова вагова з прохідною і караульним приміщенням та адміністративний корпус. У 1969 році млинзавод № 2 перейшов на макаронний помел із твердої пшениці з добовою продуктивністю 175 тонн та виходом макаронного борошна вищого сорту – 28 %. До технологічної схеми включено процес мийки зерна, підсилено процес збагачення крупок.

На базі колишнього окремого підприємства (Львівський елеватор), яке постачало сировиною млинзаводи № 2 і № 3, у 1967 році був створений Львівський крупозавод продуктивністю 185 тонн крупи на добу. Переобладнання крупоцеху (1972 р.) на виробництво ячмінної крупи дозволило підняти його продуктивність до 310 тонн на добу. У 1977 році на цьому підприємстві прийняв перші партії збіжжя елеватор місткістю 25,3 тисячі тонн зерна. До 1955 року всі із числа згаданих зернопереробних підприємств міста Львова перебували на самостійному балансі. Згодом: млинзаводи № 1 і № 2 були об’єднані у Львівський комбінат хлібопродуктів № 1, а млинзавод № 3 і крупозавод – у Львівський комбінат хлібопродуктів № 2. У 1968 році обидва підприємства були реорганізовані у Львівський комбінат хлібопродуктів. Трудовий внесок в економіку держави та успіхи комбінату хлібопродуктів – це результат самовідданої праці фахівців, спеціалістів, ветеранів праці, раціоналізаторів і передовиків виробництва, яких на комбінаті було чимало. У їх числі: старший майстер-крупчатник млинзаводу № 3 Володимир Леонтійович Дембіцький - “Майстер вищого класу”, який запровадив у виробництво низку цінних пропозицій з реконструкції заводу та покращення умов праці; Філіп Григорович Струтинський – пройшов шлях від рядового робітника до головного технолога комбінату, його рацпропозиції сприяли підвищенню ефективності виробництва і покращенню якості продукції; Анатолій Порфирович Пидорич –здібний та ініціативний спеціаліст, який прийшов на комбінат у 1961 році, після закінчення Одеського технологічного інституту ім. Сталіна, і за короткий час здолав шлях професійного становлення від змінного майстра-крупчатника до головного інженера комбінату (1962-1969 рр.). – Львівський комбінат хлібопродуктів для мене завжди був і залишиться головним і першим підприємством у моїй трудовій діяльності, - зазначає нині Анатолій Порфирович, - я добре знав його проблеми, які знаходили найкращі технічні колективні рішення. Тож найтепліші спомини завжди викликають у мене згадки про це підприємство, яке визначило і всю наступну мою професійну долю. Урядом високо оцінена трудова діяльність начальника елеватора Клавдії Герасимівни Кудальової, нагородженої медаллю «За трудову доблесть». Слюсар Василь Порфирійович Товкач удостоївся ордена «Трудового Червоного Прапора». У числі активних учасників заходів, спрямованих на технічне переобладнання крупозаводу, вдосконалення технологічної схеми виробництва крупи і збільшення обсягів її виробництва: «Майстер вищого класу» Олександр Семенович Перепелицький. Своєю невтомною працею примножували досягнення комбінату токар П.Д. Шевчик, слюсар-ремонтник М.Т. Прибило, змінний майстер-крупчатник В.Т. Тимків, начальник виробничо-технологічної лабораторії Н.Н. Малая та ін.

Яскравий слід в історії комбінату залишила Марія Василівна Глухова – висококваліфікований спеціаліст, здібний організатор, наставник молоді, яка понад 30 років очолювала планово-економічний відділ комбінату, щедро передаючи трудовий досвід молодим кадрам. Понад 40 років трудиться на комбінаті головний бухгалтер Євгенія Михайлівна Антонюк, під керівництвом якої запроваджено ’ютеризацію бухгалтерського обліку та організовано роботу з бездоганного дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни. Першим директором об’єднаного Львівського комбінату хлібопродуктів став Іван Терентійович Верник (1968 рік), який за період своєї роботи згуртував трудовий колектив на досягнення високих показників. На добре слово на свою адресу заслуговує і директор комбінату Олександр Леонідович Заворотній, який вважав зміцнення трудової дисципліни запорукою підвищення ефективності виробництва. Багато новацій з удосконалення технології виробництва, нарощування обсягів виробництва, покращення якості продукції, умов праці та побуту працівників на рахунку директорів: Юхима Григоровича Толковця, Мирона Васильовича Гука, Миколи Дем’яновича Мазура.

У 1989 році на млинзаводі № 1 було здійснене технічне переоснащення: запрацювало високопродуктивні виробничі установки, відтворені за ліцензією швейцарської фірми «Бюлер». У 1998-1999 роках підприємство, як і вся пострадянська економіка, опинилося у кризовому становищі.

У 2005 році колектив ЛКХП виборов друге місце у рейтингу серед підприємств Державної Акціонерної Компанії «Хліб України» за досягнення стабільних фінансово-економічних показників, зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості та виконання доведеного завдання із завантаження виробничих потужностей.

Сучасні дніРедагувати

Нині головне підприємство Львівського комбінату хлібопродуктів – млинзавод № 1 – працює на пшеничному 3-х сортному помелі. Продукція комбінату має свою торгову марку “Щедрик”. На базі підприємства проходять практику студенти багатьох вищих та середньо-технічних навчальних закладів. Для забезпечення духовних проблем працівників на території підприємства за кошти приватних підприємців (давальців) споруджено і освячено капличку, де у святкові дні здійснюються молебні. Підприємство активно займається благодійною діяльністю. У 2010році під час керівництва Іващука І. Й. пропало 12 тис.тонн зерна Аграрного фонду України.

ПосиланняРедагувати