Відкрити головне меню

Лу Геріг

американський бейсболіст, гравець Першої Ліги, рекордсмен, включений до "Зали Слави бейсболу"

Генрі Лу Геріг (англ. Henry Louis Gehrig; 19 червня 1903, Нью-Йорк — 2 червня 1941, Нью-Йорк) — бейсболіст, гравець Першої Ліги бейсболу, встановив декілька рекордів ліги, включений до «Зали Слави бейсболу».

Лу Геріг
Gehrig cropped.jpg
Загальна інформація
Прізвиська "Залізний Кінь"
Національність американець
Громадянство Flag of the United States (1912-1959).svg США
Народження 19 червня 1903(1903-06-19)
Нью-Йорк
Смерть 2 червня 1941(1941-06-02)
Нью-Йорк
Поховання Kensico Cemetery[d]
Причина смерті бічний аміотрофічний склероз[1][2]
Веб-сторінка lougehrig.com
Спорт
Країна США
Вид спорту бейсбол
Команда "Нью-Йорк Янкіз"
Особисті рекорди "Гренд Слем" (23 удари)
Лу Геріг у Вікісховищі?

Лу Геріг, названий за витривалість «Залізний кінь» — захисник першої бази Головної ліги бейсболу. Протягом всієї своєї 17-річної кар'єри (1923—1939) він грав за Нью-Йорк Янкіз. Геріг встановив декілька рекордів ліги. Він також провів найбільшу (23) кількість «Гренд Слем» ударів[3].

Геріг запам'ятався майстерністю нападника, рекордною (2130) кількістю підряд зіграних за свою команду матчів, і трагічним відходом зі спорту у віці 36 років, коли він захворів бічним аміотрофічним склерозом, який широко відомий в США і Канаді як «хвороба Лу Геріга».

Ім'я Геріга було включено до Зали слави бейсболу в 1939 році. У 1969 році Асоціацією бейсбольних журналістів США він був визнаним великим захисником першої бази всіх часів, а в 1999 році за результатами голосування фанатів він був обраний до складу «Команди століття Головної бейсбольнї ліги» (англ. Major League Baseball All-Century Team). У 1927 і 1936 роках Лу Геріг нагороджувався премією Американської ліги «Найцінніший гравець Головної ліги бейсболу» (англ. Major League Baseball Most Valuable Player Award), він також був переможцем «Трійної Корони» в 1934 році. За його біографією знято художній фільм «Гордість янкі», що увійшов у список 100 найбільш надихаючих американських фільмів за 100 років за версією AFI.

Зал СлавиРедагувати

7 грудня 1939 року під час зимової зустрічі Лу Геріг був включений у Зал Слави бейсболу як спеціальний вибір, пов'язаний із його хворобою. У віці 36 років він став другим наймолодшим гравцем, удостоєним такої честі після Сенді Коуфакса. Але офіційна церемонія включення не проводилась. 28 липня 2013 року під час щорічної церемонії включення в Зал бейсбольної слави, що проходила з 26 по 29 липня в Куперстауні (штат Нью-Йорк), пройшла спеціальна церемонія, присвячена йому і ще одинадцяти померлим гравцям, включаючи Роджера Хорнбсі.

Лу Геріг в кіно і на телебаченніРедагувати

У 1938 році Лу Геріг зіграв самого себе в фільмі кінокомпанії 20th Century Fox Rawhide. У 2006 році було опубліковано дослідження Американської академії неврології, в якому вчені провели аналіз цього фільму, а також фотографії Геріга, знятих між 1937 і 1939 роком, намагаючись знайти момент, коли у Геріга почали проявлятись симптоми бокового амотрофічного склерозу. Учені прийшли до висновку, що по фотографіям атрофія м'язів рук могла бути зафіксована в 1939 році, але ніяких явних аномалій в момент зйомок Rawhide в січні 1938 року не було помічено.

У 1942 році за мотивами життя Лу Геріга було знято фільм «Гордість янки», в якому роль бейсболіста зіграв Гері Купер, а його жінки Елеонори — Тереза Райт. Фільм отримав 11 номінацій на премію «Оскар», став переможцем в категорії за найкращий монтаж. У фільмі також знялись гравці «Янкіз», а також спортивний коментатор Юіл Стерн. В 1978 році вийшов фільм, заснований на автобіографічній книзі «My Luke and I» Елеонори Геріг і Джозефа Дурсо, A Love Affair: The Eleanor and Lou Gehrig, ролі Елеонори і Лу Геріга в якому виконали Блайт Данер і Едвард Херман.

Рекорди і досягненняРедагувати

Через шістдесят років після закінчення кар'єри, в 1999 році при виборі «Команди століття Головної бейсбольної ліги», Геріг отримав найбільшу кількість голосів в голосуванні вболівальників[4].

У 1999 році видавництво Sporting News поставило Геріга на шосту стрічку в списку 100 найвеличніших бейсболістів[5].

РекордиРедагувати

 
Геріг виконує слайд в будинок в 1925 році.
Рекорди МЛБ
Досягнення Record Прим.


Кількість проведених підряд сезонів з показником RBI 120 і більше 8 (1927—1934) [6]
Кількість runs batted in (RBI), зроблених гравцем першої бази 1995 [6]
Кількість очок, набраних гравцем першої бази 1888 [6]
Найвищий відсоток попадання на першу базу серед гравців першої бази 44,7 [6]
Кількість пробіжок серед гравців першої бази 1508 [6]
Найвищий процент сильних ударів серед гравців першої бази 63,2 [6]
Найбільша кількість екстра-базових хітів серед гравців першої бази 1190 [6]
Рекорди за сезон
Найбільша кількість RBI серед гравців першої бази 184 (1931) [6]
Найбільша кількість набраних очок серед гравців першої бази 167 (1936) [6]
Найбільший відсоток сильних ударів серед гравців першої бази 76,5 (1927) [6]
Екстра-базові хіти серед гравців першої бази 117 (1927) [6]
Кількість зайнятих баз серед гравців першої бази 447 (1927) [6]
Рекорди за одну гру
Кількість хоум-ранів ділить ще з 15 гравцями 4 [6]

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.pbs.org/newshour/health/did-lou-gehrig-actually-die-of-lou-gehrigs-disease
  2. http://time.com/4353770/lou-gehrig-death-75-years/
  3. Эта прекрасная игра — Бейсбол. Архів оригіналу за 2012-08-28. Процитовано 2011-09-13. 
  4. All-Century Team final voting. ESPN. October 23, 2007. Процитовано January 8, 2009. 
  5. 100 Greatest Baseball Players by The Sporting News : A Legendary List by Baseball Almanac. Baseball-almanac.com. Процитовано 2014-03-25. 
  6. а б в г д е ж и к л м н п Achievements. lougehrig.com. Процитовано April 16, 2008. 

ПосиланняРедагувати