Луї Тулліус Йоахім Вісконті
Луї Тулліус Йоахім Вісконті (фр. Louis-Tullius-Joachim Visconti; *11 лютого 1791 року, Рим — †23 грудня 1853 року, Париж) — французький архітектор, розробник проекту надгробного пам'ятника Наполеону І і один з архітекторів, які розробляли проект будівництва Французької національної бібліотеки.
| Луї Тулліус Йоахім Вісконті | |
|---|---|
| фр. Louis Visconti | |
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Louis Tullius Joachim Visconti |
| Народився |
11 лютого 1791[2][4][…] Рим, Папська держава[2] |
| Помер |
29 грудня 1853[1][2][…] (62 роки) Париж |
| Поховання | Пер-Лашез і Louis Visconti's tombd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Національна вища школа красних мистецтв |
| Вчителі | Шарль Персьє, П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен і Франсуа-Андре Венсан |
| Відомі учні | Alfred Berruyerd |
| Знання мов | французька[4] |
| Членство | Академія красних мистецтв Франції і Académie d'architectured |
| Magnum opus | Peter and Paul Church in Haminad і fontaine Louvoisd |
| Посада | road menderd |
| Батько | Ennio Quirino Viscontid |
| Нагороди | |
Біографічні дані ред.
Луї Вісконті син відомого італійського археолога Енніо Вісконті, та онук не менш відомого Жана-Батіста Вісконті. З 1808 по 1817 роки вивчав архітектуру під керівництвом Шарля Персьє в Школі образотворчих мистецтв у Парижі. Він був нагороджений другого Гран-прі в розділі «Архітектура» та департаментські нагородою від Академії, а в 1825 році призначений архітектором Національної бібліотеки. Його головним обов'язком на цій посаді стали реставраційні роботи публічного читацького залу. Він заслужив свою репутацію на початковому періоді як архітектор, проектуючи житлові будинки, хоча в той же час він побудував ряд громадських фонтанів в Парижі, включаючи фонтан «Гальон» (1824—1828), фонтан «Люве» (1835—1839) і фонтан «Мольєр» (1841—1843).
Луї Тулліус брав участь у відродженні мальовничого та готичного стилів, особливо це помітно в архітектурному вирішенні замку де Люссьє (1844), який побудований на кшталт англійської котеджу.
У 1842 році Луї-Філіпп I наказав перевезти прах Наполеона на кладовище ветеранів, і архітектор отримав замовлення на проектування відповідного надгробного пам'ятника; підсумком став пишний монумент (саркофаг з червоного мармуру, що стоїть на постаменті з зеленого граніту). Після вступу на престол Наполеона ІІІ йому було доручено проектування сполучної галереї між старим будинком Лувру та Тюїльрі. Проект згодом був втілений в життя, піддавшись сильним декоративним доопрацюванням архітектора Гектора-Мартіна Лефюеля.
Луї Вісконті помер 1853 року від серцевого нападу, похований на кладовищі Пер-Лашез.
Примітки ред.
- ↑ а б Lavigne H. état civil d'artistes français — Paris: 1881. — P. 18.
- ↑ а б в г база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б Le Siècle — 1853. — P. 3. — ISSN 1257-5941
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Louis Tullius Joachim Visconti
Література ред.
- Françoise Hamon and Charles MacCallum, Louis Visconti. 1791—1853, Paris, Délégation à l'Action Artistique de la Ville de Paris, 1991 — ISBN 2-905118-38-5.
- Adolphe Lance: Dictionnaire des architects français. Morel, Paris 1872 (2 Bde., hier speziell Bd. 2)