Луї Сеньє
Луї́ Сеньє́ (фр. Louis Seigner; нар. 23 червня 1903, Аркісс, Сен-Шеф, Франція — пом. 20 січня 1991, Париж, Франція) — французький театральний і кіноактор.
Луї Сеньє | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Louis Seigner | ||||
Sociétaire of the Comédie-Françaised і Q25630960? | ||||
Дата народження | 23 червня 1903 | |||
Місце народження | Аркісс, Сен-Шеф, Ізер, Франція | |||
Дата смерті | 20 січня 1991 (87 років) | |||
Місце смерті | ||||
Поховання | Кладовище в Іврі-сюр-Сенd | |||
Громадянство | Франція | |||
Професія | актор | |||
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва | |||
Роки активності | 1933 — 1982 | |||
Діти | Франсуаза Сеньє і Jean-Louis Seignerd[1] | |||
IMDb | ID 0782564 | |||
Нагороди та премії | ||||
Луї Сеньє у Вікісховищі |
Біографія
ред.Луї Сеньє народився 23 червня 1903 в селі Аркісс (фр. Arcisse) муніципалітет Сен-Шеф, департамент Ізер у Франції. Його батьки — прості комерсанти, тримали бакалію однієї з перших дистриб'юторських мереж.
Кар'єра
ред.Після війни Луї Сеньє починає відвідувати «Театр селестинців»[fr] і «Театр Ельдорадо»[fr]. Він записується на безкоштовні курси консерваторії Ліона і грає свої перші маленькі ролі. Знайшовши своє призначення, Луї мріє працювати в Парижі.
Працюючи на пивоварному заводі, щоб сплатити поїздку, він записується до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва в клас Жуля Трюфф'є. Незабаром він був помічений Фірменом Жем'є, який у 1923 році запрошує його в «Театр Одеон», де Луї пропрацює шістнадцять років. У цьому ж театрі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією Казо (фр. Marie Cazaux).
У 1930 році Луї Сеньє створює радіо-театральну компанію спільно з Жаном Ноеном[fr] і Клодом Дофеном, ставши одним з піонерів передачі п'єс на коротких хвилях.
Письменник Едуар Бурде[fr], у той час адміністратор «Комеді Франсез», запрошує Сеньє в 1939 році працювати в цьому театрі. У «Комеді Франсез» він прослужить тридцять два роки, в 1943-му ставши учасником, потім, у 1960 році — деканом.
Луї Сеньє розпочинає з того, що грає роль короля у виставі «Звір» (фр. La Bête) за п'єсою Маріуса Ріолле[fr], поставленому одним з його земляків, який також, як і він, народився в Сен-Шеф. У «Комеді Франсез» він зіграв усе, підтверджуючи тим самим свій талант, беручи участь у безлічі постановок. Сеньє не любив грати ролі, коли фільми знімалися далеко від Парижа.
Луї Сеньє зіграв понад 200 ролей в театрі, більше 150 ролей в кіно під керівництвом Жана Ренуара, Марселя Карне, Анрі-Жоржа Клузо, Клода Отан-Лара, Луї Дакена, Жака Беккера, Анрі Вернея, Жака Превера, Крістіан-Жака, Джозефа Лоузі, Коста-Гавраса, Робера Оссейна. На телебаченні найзнаменитішим видовищем став французький телевізійний серіал «Прокляті королі» Клода Барма[fr], знятий за твором французького письменника Моріса Дрюона.
За свою блискучу кар'єру Луї Сеньє був удостоєний високих звань: Офіцера Ордену Почесного легіону, Командора Ордену Почесного легіону, і Командора Ордену мистецтв та літератури.
Луї Сеньє помер у неділю, 20 січня 1991 року, у своїй паризькій квартирі, в результаті пожежі, яка, за деякими даними, сталася через непогашену люльку.[2]
Сім'я
ред.Луї Сеньє є батьком акторки Франсуази Сеньє і дідом Еммануель Сеньє, Матильди Сеньє і Марі-Амелі Сеньє[fr].
Фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1933 | ф | Шотар і компанія | Chotard et Cie | капітан |
1935 | кф | Комісар — гарний хлопець | Le commissaire est bon enfant, le gendarme est sans pitié | Пруна, секретар |
1939 | ф | Сердечний союз | Entente cordiale | німецький посол |
1941 | ф | Ми — хлопчаки | Nous les gosses | директор школи |
1942 | ф | Весілля Шиффон | Le mariage de Chiffon | Філіп Брей |
1942 | ф | Він приїхав у День всіх святих | Le voyageur de la Toussaint | метр Гервіно |
1943 | ф | Гупі-Червоні руки | Goupi mains rouges | учитель |
1943 | ф | Дівчата вночі | Des jeunes filles dans la nuit | |
1943 | ф | Ангели гріха | Les anges du péché | директор в'язниці |
1943 | ф | Роквілари | Les Roquevillard | |
1943 | ф | Секрет мадам Клапен | Le secret de Madame Clapain | Анселен |
1943 | ф | Ворон | Le corbeau | Бертран |
1943 | ф | Вотрен | Vautrin | Нусінген |
1943 | ф | Лукреція | Lucrèce | Франсуа-хранитель |
1944 | ф | Перший у зв'язці | Premier de cordée | лікар |
1944 | ф | Нічні служби | Service de nuit | доктор Рено |
1945 | ф | Останнє судження | Le jugement dernier | Бора |
1946 | ф | Єрихон | Jericho | доктор Нобле |
1946 | ф | Людина в котелку | L'homme au chapeau rond | суддя Ернест Заклебінін |
1946 | ф | Повернення любові | Un revenant | Едмон Гонен |
1946 | ф | Батьківщина | Patrie | Варгас |
1947 | ф | Любовні мрії | Rêves d'amour | граф д'Егульт |
1947 | ф | Шуани | Les chouans | абат Гюден |
1947 | ф | Жінка в червоному | La femme en rouge | Малє |
1947 | ф | Пармська обитель | La Chartreuse de Parme | Грілло, хранитель вежі Фарнезе |
1948 | ф | Брати Букінкан | Les frères Bouquinquant | слідчий суддя |
1948 | ф | Скелет і зламана шия | La carcasse et le tord-cou | Казимир Грос |
1948 | ф | Полковник Дюран | Le colonel Durand | командувач Мілле |
1948 | ф | Від людини до людей | D'homme à hommes | Філіберт Руторб |
1949 | ф | Зміна вітру | Vire-vent | мосьє Буррід |
1949 | ф | Побачення в липні | Rendez-vous de juillet | Лєваз, професор драми |
1949 | ф | Майя | Maya | фермер |
1949 | ф | Сінгоалла | Singoalla | священик |
1949 | ф | Блондин | Tête blonde | метр Канар |
1950 | ф | Марі з порту | La Marie du port | перший дядько |
1950 | ф | Мікетта та її мати | Miquette et sa mère | єпископ |
1950 | ф | Певний пан | Un certain monsieur | комісар Клержі |
1950 | ф | Людина з Ямайки | L'homme de la Jamaïque | гапитін Гогган |
1950 | ф | Хазяїн після Бога | Maître après Dieu | пастор Льюїс |
1951 | ф | Дитя снігів | L'enfant des neiges | батько Жизель |
1951 | ф | Дакота 308 | Dakota 308 | комісар Жайо |
1951 | ф | Клара де Монтаржис | Clara de Montargis | чоловік Клари |
1951 | ф | Нічна коробка | Boîte de nuit | Констанцо / Борис Арменьян |
1951 | ф | Півень в тісті | Coq en pâte | метр Пюляр |
1951 | ф | Найпрекрасніша дівчина у світі | La plus belle fille du monde | мосьє Дюмон |
1951 | ф | Індик | Le dindon | мосьє Паншар |
1952 | ф | Суд Божий | Le Jugement de Dieu | бургомістр Аугсбурга |
1952 | ф | Насолода | Le plaisir | мосьє Турневу, риботорговець (епізод «Будинок Тельє») |
1952 | ф | Сім смертних гріхів | Les sept péchés capitaux | дядько Анрі (епізод «Гординя») |
1952 | ф | Ми всі вбивці | Nous sommes tous des assassins | абат Руссар |
1952 | ф | Самі на Землі | Seuls au monde | директор |
1952 | ф | Прекрасні створіння | Adorables créatures | Гастон Лебрідель |
1952 | ф | Його останнє Різдво | Son dernier Noël | професор Валенсіо |
1952 | ф | Свято Генрієтти | La fête à Henriette | сценарист |
1953 | ф | Довгі зуби | Les dents longues | Антуан Жосера |
1953 | ф | Опівнічні коханці | Les amants de minuit | мосьє Поль |
1953 | ф | Королівська марка | Koenigsmark | Кір Бек |
1953 | ф | Кохання закінчується на зорі | Les amours finissent à l'aube | Льонзель |
1953 | ф | Північ, набережна Берсі | Minuit... Quai de Bercy | президент Стефан Андрійо |
1953 | ф | Рабиня | L'esclave | доктор Деніс |
1953 | ф | Лукреція Борджіа | Lucrèce Borgia | медик |
1953 | ф | Ворог суспільства № 1 | L'ennemi public n° 1 | директор в'язниці |
1953 | ф | Таємниці Версаля | Si Versailles m'était conté | Лавуазьє |
1954 | ф | Граф Монте-Крісто | Le comte de Monte-Cristo | ювелір Жуанес |
1954 | ф | Зое | Zoé | мосьє Долє |
1954 | ф | Мана | Obsession | генеральний адвокат |
1954 | ф | Прекрасна піднесеність | La bella Otero | Марсель |
1954 | ф | Любовні історії Манон Леско | Gli amori di Manon Lescaut | Дука ді Форшам |
1955 | ф | Перші образи | La rue des bouches peintes | Спірс |
1955 | ф | Ночі Монмартра | Les nuits de Montmartre | інспектор Дуарель |
1955 | ф | Перші образи | Les premiers outrages | мосьє Арно, професор |
1955 | ф | Мілорд Арсуйський | Milord l'Arsouille | Жоффруа |
1955 | ф | Нічна Маргарита | Marguerite de la nuit | чоловік в готелі |
1955 | ф | Сьогоднішні дівчата | Ragazze d'oggi | |
1956 | ф | Париж, Палас-отель | Paris, Palace Hôtel | Еміль Брунін |
1957 | ф | Міс Катастрофа | Miss Catastrophe | Скотт |
1957 | ф | Великий обман | Le grand bluff | голова правління |
1957 | ф | Який дивовижний вечір | Quelle sacrée soirée | менеджер ресторану |
1957 | ф | Шпигуни | Les espions | Валетт |
1957 | ф | Наталі | Nathalie | комісар Піпар |
1958 | ф | Міщанин у дворянстві | Le bourgeois gentilhomme | мосьє Журдан |
1958 | ф | Сильні світу цього | Les grandes familles | Рауль Лерой |
1958 | ф | Небезпечна гра | Les jeux dangereux | мосьє Лерой-Гомез |
1958 | ф | Помста | La venganza | Мерлін |
1959 | ф | Набережна ілюзій | Quai des illusions | мосьє Венсан |
1959 | ф | Бандити | Les affreux | Лебретей, головуючий трибуналу |
1959 | ф | Суддя | Il magistrato | головний обвинувач Ронкудзі |
1959 | ф | Вулиця Прері | Rue des Prairies | прокурор |
1959 | ф | Одруження Фігаро | Le mariage de Figaro | Бартоло |
1959 | ф | Очі любові | Les yeux de l'amour | хірург |
1959 | ф | Спокушання малолітніх | Détournement de mineures | інспектор Макс |
1960 | ф | Козаки | I cosacchi | |
1960 | ф | Сестрички | Les frangines | директор установи |
1960 | ф | Барон де Л'Еклюз | Le baron de l'écluse | Дюваль |
1960 | ф | Кошик з крабами | Le panier à crabes | Джорден |
1960 | тф | Севільський цирульник | Le barbier de Séville ou La précaution inutile | Бертоло |
1960 | ф | Істина | La vérité | головуючий |
1961 | ф | Президент | Le président | Льозе-Дюше |
1962 | ф | Маленький ліфтер | Le petit garçon de l'ascenseur | Ансельм |
1962 | ф | Затемнення | L'eclisse | Ерколе |
1962 | ф | Нерадісний дзвін | Carillons sans joie | полковник четвертого R.C.A. |
1962 | ф | По усьому місту | Al otro lado de la ciudad | |
1962 | ф | Масажистка | Le massaggiatrici | Сіпріано Паолоні, президент |
1964 | ф | Дивна дружба | Les Amitiés particulières | батько Лаузон |
1966—1986 | с | У театрі сьогодні ввечері | Au théâtre ce soir | Карл Річмонд |
1966 | ф | Чорне сонце | Soleil noir | Гстон Роді |
1968 | ф | Бос | Le pacha | директор поліції |
1972 | с | Прокляті королі | Les rois maudits | Спінелло Толомеї |
1973 | ф | Заборонені священики | Prêtres interdits | єпископ |
1974 | ф | Панівна раса | La race des 'seigneurs' | Жарсен |
1974 | тф | Жулі Шарль | Julie Charles | мосьє Шарль |
1975 | ф | Спеціальний відділ | Section spéciale | хранитель друку Джозефа Варфоломія |
1975 | ф | Шарло в Гонконзі | Bons baisers de Hong-Kong | Вані |
1975—1990 | с | Сінема 16 | Cinéma 16 | Тома |
1976 | ф | Мосьє Кляйн | Mr. Klein | батько Роберта Кляйна |
1977 | тф | Дух прийдешнього | Esprit de suite | Томам |
1978 | тф | Не можна гуляти зовсім голою | Mais n'te promène donc pas toute nue | Одепе |
1979 | тф | Дитині дають проносне | On purge bébé | Адемар Шую |
1980 | ф | Асфальт | Asphalte | старий |
1982 | ф | Знедолені | Les misérables | монсеньйор Мірієль |
Відомі учні курсу Луї Сеньє
ред.Примітки
ред.- ↑ Geni.com — 2006.
- ↑ LOUIS ET FRANCOISE SEIGNER. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 23 червня 2016.
Бібліографія
ред.- Françoise Seigner, Louis Seigner. Une biographie affective, éd. du Rocher, Monaco; Paris, 310 pages. ISBN 978-2-268-06411-6(фр.)
Посилання
ред.- Луї Сеньє на сайті AlloCiné (фр.)
- Луї Сеньї [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.] на сайті uniFrancefilms
- Фільмографія Луї Сеньє [Архівовано 4 вересня 2016 у Wayback Machine.] на сайті cinema-francais.fr
- Луї Сеньє на BiFi [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]