Луїтпольд Баварський
Принц Луїтпольд Карл Йозеф Вільгельм Баварський (нім. Luitpold Karl Joseph Wilhelm Prinz von Bayern; 12 березня 1821, Вюрцбург — 12 січня 1912, Мюнхен) — принц-регент Баварії з 10 червня 1886 року, третій син короля Людвіга I і брат короля Максиміліана II, представник династії Віттельсбахів. Фактично був правителем Баварії під час царювання синів Максиміліана II — Людвіга II і Отто I. Його син став останнім королем Баварії — Людвігом III. Баварський генерал-фельдцойхмайстер зі званням генерал-фельдмаршала (30 березня 1876).
| Луїтпольд Баварський | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Luitpold von Bayern | |||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | нім. Luitpold Karl Joseph Wilhelm von Bayern | ||||||||||||||||
| Народився |
12 березня 1821[1][2] Вюрцбург, Баварія[3] | ||||||||||||||||
| Помер |
12 грудня 1912[1] (91 рік) або 12 листопада 1912[4] (91 рік) Мюнхен, Німецька імперія[3] ·Бронхіт | ||||||||||||||||
| Поховання | Theatine Churchd | ||||||||||||||||
| Громадянство (підданство) |
 Німеччина.svg){kind=small} Королівство Баварія | ||||||||||||||||
| Діяльність | регент | ||||||||||||||||
| Учасник | Французько-прусська війна | ||||||||||||||||
| Членство | Баварська академія наук | ||||||||||||||||
| Посада | регент | ||||||||||||||||
| Військове звання | Генерал-фельдмаршал | ||||||||||||||||
| Рід | Віттельсбахи | ||||||||||||||||
| Батько | Людвиг I | ||||||||||||||||
| Мати | Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська | ||||||||||||||||
| Брати, сестри | |||||||||||||||||
| У шлюбі з | Августа Фердинанда Австрійська | ||||||||||||||||
| Діти | Людвіг III, Леопольд Баварський, Тереза Баварська і Арнульф Баварський | ||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||
.svg) | |||||||||||||||||
БіографіяРедагувати
Передбачалося, що Луїтпольд і його нащадки успадкують грецький трон, який займав його брат Оттон. Однак грецький закон вимагав від претендента на престол переходу в православ'я, а Луїтпольд не бажав цього робити. У 1862 році Оттон був повалений. Він заповів свої права на престол братові, проте Луїтпольд ніколи не згадував про це.
Луїтпольд брав участь у Франко-прусській війні.
РегентствоРедагувати
У 1886 році Луітпольда став регентом свого душевнохворого племінника Людвіга II і залишився регентом після смерті останнього через душевну хворобу короля Отто I. Таємнича смерть Людвіга II сприяла появі чуток про те, що за цим стоїть Луїтпольд, проте завдяки своїм особистим якостям він став одним з найпопулярніших правителів Баварії. Одним з його перших дій у новому статусі стало відкриття для публіки 1 серпня 1886 року кількох палаців Людвіга II.
Роки регентства Луїтпольда відрізнялись величезною художньою і культурною активністю в Баварії, де вони відомі як «Роки принца-регента» або «Епоха принца-регента». Баварія процвітала при ліберальному уряді, а Мюнхен перетворився в культурний центр Європи. Томас Манн в новелі «Gladius Dei» (1902) писав про цей період «Мюнхен сяючий».
Під час регентства Луітпольда відносини між баварцями і пруссаками були прохолодними через антикатолицьку кампанію «Культуркампф», яку здійснював Отто фон Бісмарк. Також Баварію не цілком влаштовувало стратегічне лідерство Пруссії в імперії.
Луїтпольд похований в Мюнхені в церкві Театінеркірхе.
Сім'яРедагувати
Луітпольда був одружений з ерц-герцогинею Августою Фердінандою Австрійською, другої дочки великого герцога Тоскани Леопольда II. У подружжя народилося четверо дітей:
- Людвіг (1845—1921), останній король Баварії
- Леопольд (1846—1930)
- Тереза (1850—1925) — мандрівниця і письменниця. Автор подорожніх нотаток: «Reiseeindrücke und Skizzen aus Russland» (Штутгарт, 1885 — панегірик російському уряду і ладу); «Ueber den Polarkreis» (Лейпциг, 1889); «Meine Reise in den brasilischen Tropen» (Берлін, 1897)
- Арнульф (1852—1907) — був одружений з Терезою Ліхтенштейнською (1850—1937), один син;
В даний час главою дому Віттельсбахів є праправнук Луїтпольда і правнук Людвіга III Франц (з 1996 року).
НагородиРедагувати
Королівство БаваріяРедагувати
- Орден Святого Губерта, великий магістр
- Орден Святого Георгія (Баварія), великий магістр
- Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест
Королівство ПруссіяРедагувати
- Орден Чорного орла
- Залізний хрест 2-го класу
Австрійська імперіяРедагувати
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1846)
- Орден Золотого руна (1849)
Російська імперіяРедагувати
Британська імперіяРедагувати
- Орден Лазні, почесний великий хрест (1901)
- Орден Підв'язки (1911)
Нагороди інших країнРедагувати
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія)
- Орден Золотого лева Нассау
- Орден Слона (Данія) (1891)
- Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія) (1900)
- Вищий орден Святого Благовіщення (Італія)
- Орден Серафимів (Швеція) (1910)
Вшанування пам'ятіРедагувати
На честь Луїтпольда названі безліч вулиць в баварських містах — вулиця принца-регента (нім. Prinzregentenstraße) або вулиця Луїтпольда (нім. Luitpoldstraße). Його ім'я носять багато установ культури, включаючи Prinzregententheater в Мюнхені і Luitpoldarena і Luitpoldhalle в Нюрнберзі. Існує навіть особлива кулінарна страва «Торт принца-регента» (нім. Prinzregententorte) — багатошаровий пиріг з вершками і шоколадом.
ЛітератураРедагувати
Луитпольд, Карл-Иосиф-Вильгельм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118729683 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000