Луїс Мілья (ісп. Luis Milla; нар. 12 березня 1966, Теруель) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Індонезії.

Ф
Луїс Мілья
Луїс Мілья
Луїс Мілья
Особисті дані
Повне ім'я Луїс Мілья Аспас
Народження 12 березня 1966(1966-03-12) (58 років)
  Теруель
Зріст 173 см
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984–1988 Іспанія «Барселона Б» 40 (5)
1984–1990 Іспанія «Барселона» 54 (2)
1990–1997 Іспанія «Реал Мадрид» 165 (3)
1997–2001 Іспанія «Валенсія» 79 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1989–1990 Іспанія Іспанія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Іспанія «Пусол»
2007–2008 Іспанія «Хетафе» (асист.)
2008–2010 Іспанія Іспанія U19
2008–2010 Іспанія Іспанія U20
2010–2013 Іспанія Іспанія U21
2012 Іспанія Іспанія (ол.)
2013 ОАЕ «Аль-Джазіра»
2015–2016 Іспанія «Луго»
2016 Іспанія «Реал Сарагоса»
2017– Індонезія Індонезія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

За свою 16-річну ігрову кар'єру він представляв три команди — «Барселону», «Реал Мадрид» та «Валенсія», з якими виграв ряд трофеїв. Крім того провів три матчі за національну збірну Іспанії

Після завершення ігрової кар'єри став працювати тренером, зокрема керуючи різними молодіжними збірними Іспанії протягом декількох років і у 2011 році ставав чемпіоном Європи серед молодіжних команд.

Клубна кар'єра ред.

Мілья народився в місті Теруель, Арагон. Після закінчення футбольної академії «Барселони» він дебютував в Ла Лізі 9 вересня 1984 року, оскільки «Барса» випустила на матч склад з молодих гравців в зв'язку з загальним страйком[1]. Молодий Луїс забивши у тому матчі у ворота «Реал Сарагоса» (4:0)[2]. Після цього гравець був включений в заявку клубу «Барселона Б» і чотири роки грав за неї у Сегунді.

Мілья був переведений в першу команду в 1988 році, проте через два роки у нього почалися розбіжності з Радою директорів і тренером Йоганом Кройфом[3], в підсумку все закінчилося його безкоштовним трансфером в «Реал Мадрид». Він був важко травмований у своєму першому сезоні, тому зіграв лише у 6 матчах, але після одужання став важливою ланкою першої команди і допоміг у завоюванні двох чемпіонських титулів і одного кубку Іспанії, він досить часто грав навіть після покупки в 1994 році Фернандо Редондо[4].

1997 року перейшов до «Валенсії», за який відіграв 4 сезони. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Інтертото і Кубка Іспанії, а також став фіналістом Ліги чемпіонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Валенсію» у 2001 році.

Виступи за збірну ред.

15 листопада 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в грі проти збірної Угорщини (4:0) у відбірковому матчі чемпіонату світу 1990 року[5]. Після того зіграв ще у двох матчах за збірну.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2006 року, очоливши тренерський штаб клубу «Пусол» з Терсери, четвертого за рівнем дивізіону Іспанії, де провів один рік.

У сезоні 2007/08 Мілья працював асистентом колишнього партнера по «Барселоні» і «Реалу» Мікаеля Лаудрупа у «Хетафе»[6].

Наступного літа він був призначений тренером збірної Іспанії до 19 років після призначення Вісенте дель Боске тренером старшої команди. У своєму першому турнірі, чемпіонаті Європи 2009 року, команда не пройшла груповий етап, однак на наступному турнірі 2010 року у Франції він вивів Іспанію до фіналу, де вона зазнала поразки від господарів.

Пізніше в тому ж році Мілья замінив Хуана Рамона Лопеса Каро біля керма збірної до 21 року. Незважаючи на виявлену до нього недовіру, він зумів кваліфікуватися з національною збірною на чемпіонат Європи 2011 року після перемоги над Хорватією у двоматчевому плей-оф. У заключній стадії в Данії Мілья привів Іспанію U-21 до їх третього титулу, команда пропустила лише два голи в п'яти іграх (чотири перемоги і одна нічия). Він був звільнений після того, як його команда не змогла подолати груповий етап на літніх Олімпійських іграх 2012 року, не забивши жодного голу і зайнявши останнє місце[7].

У лютому 2013 року Мілья був призначений тренером клубу чемпіонату ОАЕ «Аль-Джазіра». Свій перший матч він провів у Лізі чемпіонів АФК проти іранського клубу «Трактор Сазі», його команда програла з рахунком 3:1. За підсумками групового етапу «Аль-Джазіра» все-таки обійшла «Трактор Сазі», але зайняла 3 місце і не вийшла з групи. 25 жовтня того ж року Мілья покинув еміратський клуб.

З 1 липня 2015 року очолив тренерський штаб команди «Луго», що виступала в Сегунді. У лютому 2016 був звільнений з цього клубу.

2016 року протягом чотирьох місяців був головним тренером іншої команди Сегунди, «Реал Сарагоса», з якої був звільнений через незадовільні результати — шість матчів поспіль без перемог.

З 2017 року очолює тренерський штаб збірної Індонезії.

Титули і досягнення ред.

Як гравця ред.

«Барселона»: 1984-85: «Реал Мадрид»: 1994-95, 1996-97
«Барселона»: 1989-90: «Реал Мадрид»: 1992-93
«Валенсія»: 1998-99
«Реал Мадрид»: 1990, 1993
«Валенсія»: 1999
«Барселона»: 1988-89
«Валенсія»: 1998

Як тренера ред.

Примітки ред.

  1. 4–0: ¡Viva la huelga! (4–0: Long live the strike!) [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.]; El Mundo Deportivo, 10 September 1984 (ісп.)
  2. Barcelona—Real Zaragoza — bdfutbol.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
  3. Real Madrid biography [Архівовано 12 травня 2009 у Wayback Machine.] (ісп.)
  4. ¿Luis Redondo o Fernando Milla? (Luis Redondo or Fernando Milla?) [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]; El País, 4 September 1995 (ісп.)
  5. El remate de una gran faena [Icing on tasty cake] (Spanish) . El Mundo Deportivo. 16 листопада 1989. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 23 травня 2014.
  6. «La ansiedad te bloquea» («Anxiety blocks you») [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]; El País, 30 September 2007 (ісп.)
  7. Milla paga el fracaso de Londres (Milla pays for London failure) [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]; El País, 7 August 2012 (ісп.)

Посилання ред.