Луїс Іслас (ісп. Luis Islas, нар. 22 грудня 1965, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Футболіст року в Аргентині (1992).

Ф
Луїс Іслас
Особисті дані
Повне ім'я Луїс Альберто Іслас Раньєрі
Народження 22 грудня 1965(1965-12-22) (58 років)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст 192 см
Вага 89 кг
Прізвисько El Loco (Божевільний)
Громадянство  Аргентина
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982 Аргентина «Чакаріта Хуніорс» 21 (-?)
1983–1986 Аргентина «Естудьянтес» 107 (-?)
1986–1988 Аргентина «Індепендьєнте» 48 (-?)
1988–1989 Іспанія «Атлетіко» 0 (0)
1989–1990 Іспанія «Логроньєс» 35 (-?)
1990–1994 Аргентина «Індепендьєнте» 141 (-?)
1995 Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз» 15 (-?)
1996 Аргентина «Платенсе» 10 (-?)
1996–1997 Мексика «Толука» 51 (-57)
1998–1999 Аргентина «Уракан» 19 (-?)
2000 Аргентина «Тігре» 12 (-?)
2000–2001 Мексика «Леон» 42 (-64)
2002–2003 Аргентина «Тальєрес» 34 (-?)
2003 Аргентина «Індепендьєнте» 8 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1984–1994 Аргентина Аргентина 30 (-29)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Аргентина «Альмагро»
2007 Болівія «Аурора»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Найбільшу популярність здобув за виступами за клуби «Естудьянтес» та «Індепендьєнте», хоча в його кар'єрі було 12 команд з Аргентини, Іспанії та Мексики. Виступав також за національну збірну Аргентини, у складі якої став чемпіоном світу, володарем Кубка Америки та володарем Кубка Конфедерацій.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1982 року виступами за команду «Чакаріта Хуніорс», в якій того року взяв участь у 21 матчі чемпіонату.

В кінці 1982 року Іслас перейшов в «Естудьянтес», який щойно продав воротаря Хуана Карлоса Дельменіко. Луїс боровся з Карлосом Бертеро за місце в основі команди з Ла Плати. Разом з «Естудіантес» він виграв чемпіонат Насьйональ 1983 року.

В середині 1988 року він був проданий в мадридський «Атлетіко», але за поле не виходив, через що перейшов в скромний «Логроньєс», де він отримав звання найкращого воротаря іспанської ліги 1989/90.

Незабаром Луїс перейшов в «Індепендьєнте». В цілому, перша половина 1990-х років склалася вдало для Ісласа — він став лідером свого клубу, разом з яким виграв чемпіонат Аргентини, Суперкубок Лібертадорес і Рекопу.

У другій половині 1990-х років кар'єра Луїса стала йти до завершення — він часто змінював клуби, причому ці команди вже не рашили стелю серйозних завдань, як це було в «Естудьянтесі» і «Індепендьєнте». В результаті, провівши останні 8 матчів за «Індепендьєнте» в 2003 році, Іслас закінчив кар'єру. Всього за «Червоних Дияволів» він провів 241 матч.

Виступи за збірну ред.

Був воротарем молодіжної збірної Аргентини, яка зайняла друге місце на чемпіонат світу серед молодіжних команд 1983 року. 1988 року захищав кольори олімпійської збірної Аргентини на Олімпійських іграх 1988 року у Сеулі, де був основним воротарем, зігравши у всіх чотирьох матчах.

1984 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Через два роки Іслас був запасним воротарем під час чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, який виграла Аргентина. Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині та розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, на якому команда здобула бронзові нагороди

Будучи розсердженим тим фактом, що є лише дублером Нері Пумпідо, Іслас залишив розташування збірної якраз перед чемпіонатом світу 1990 року. За збігом обставин, Пумпідо травмувався вже у другому матчі того чемпіонату і, таким чином, третій воротар Серхіо Гойкочеа став основним. В результаті, Гойкочеа був визнаний кращим воротарем турніру.

Після чемпіонату 1990 року Іслас повернувся в національну збірну під проводом Альфіо Басіле. Оскільки Гойкочеа погано виступив у кваліфікації до чемпіонату світу 1994 року, Іслас став основним воротарем «альбіселесте». У складі збірної Іслас виграв Кубок конфедерацій 1992 року у Саудівській Аравії та Кубок Америки 1993 року в Еквадорі, останній для Аргентини донині.

Однак його виступ на чемпіонаті світу 1994 року у США не можна було назвати задовільним, оскільки він пропустив 6 голів у чотирьох матчах, включаючи три голи від збірної Румунії, в результаті чого Аргентини вилетіла в 1/8 фіналу. Хоча, безумовно, на невдалому виступі команди позначився, в першу чергу, допінговий скандал за участю Дієго Марадони, в результаті чого той був дискваліфікований.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 30 матчів, пропустивши 29 голів.

Кар'єра тренера ред.

У 2006 році Іслас почав тренерську діяльність. Першим його клубом в цьому статусі став «Альмагро» з Буенос-Айреса, де працював з листопада 2006 по травень 2007 року.

Після цього він поїхав у Болівії, де тренував «Аурору». У вересні 2007 року він пішов у відставку після інциденту з футболістом Еміліано Капелья.[1]

Титули і досягнення ред.

Клубна ред.

«Естудьянтес»: Насьйональ 1983
«Індепендьєнте»: Клаусура 1994
«Індепендьєнте»: 1994
«Індепендьєнте»: 1995

Збірна ред.

Аргентина: 1986
Аргентина: 1992
Аргентина: 1993
Аргентина: 1989
Аргентина: 1993

Індивідуальні ред.

Примітки ред.

  1. Луїс Іслас[недоступне посилання]

Посилання ред.