Луїза Елеонора Гогенлое-Ланґенбурзька
Луїза Елеонора Гогенлое-Ланґенбурзька (нім. Louise Eleonore zu Hohenlohe-Langenburg, 11 серпня 1763 — 30 квітня 1837) — принцеса Гогенлое-Ланґенбурзька, донька князя Гогенлое-Ланґенбургу Крістіана Альбрехта та Кароліни Штольберг-Ґедернської, дружина герцога Саксен-Мейнінгену Георга І. Регентка Саксен-Мейнінгену у 1803—1821 роках.
| Луїза Елеонора Гогенлое-Ланґенбурзька | |
|---|---|
| нім. Louise Eleonore zu Hohenlohe-Langenburg | |
 Портрет Луїзи Елеонори Гогенлое-Ланґенбурзької пензля невідомого автора, близько 1820 року | |
| 7-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену | |
| Початок правління: | 27 листопада 1782 |
| Кінець правління: | 24 грудня 1803 |
|
| |
| Попередник: | Луїза Штольберг-Ґедернська |
| Наступник: | Марія Фредеріка Гессен-Кассельська |
|
| |
| Дата народження: | 11 серпня 1763 |
| Місце народження: | Ланґенбург |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 30 квітня 1837 (73 роки) |
| Місце смерті: | Майнінген, Герцогство Саксен-Мейнінген |
| Чоловік: | Георг І |
| Діти: | Адельгейда, Іда, Бернхард |
| Династія: | Гогенлое-Лангенбурги, Саксен-Мейнінгени |
| Батько: | Крістіан Альбрехт Гогенлое-Ланґенбурзький |
| Мати: | Кароліна Штольберг-Ґедернська |
Біографія ред.
Луїза Елеонора народилася 11 серпня 1763 року у Ланґенбурзі, столиці князівства Гогенлое-Ланґенбург. Вона була другою дитиною та старшою донькою в родині графа Гогенлое-Ланґенбурзького Крістіана Альбрехта та його дружини Кароліни Штольберг-Ґедернської. Країною в цей час правив її дід Людвіґ, який за кілька місяців отримав титул імперського князя.
Луїза Елеонора мала старшого брата Карла Людвіґа. Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьмиː Густавом Адольфом, Крістіаною Кароліною, Людвіґом Вільгельмом, Крістіаном Августом та Авґустою Кароліною. Їхній батько став правлячим князем у січні 1765 року.
У 19-річному віці Луїза Елеонора взяла шлюб із 21-річним правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену Георгом І. Весілля відбулося 27 листопада 1782 року у Ланґенбурзі. У подружжя народилося троє дітейː
- Адельгейда (1792—1849) — дружина короля Великої Британії та Ганноверу Вільгельма IV, мала двох доньок, що померли немовлятами;
- Іда (1794—1852) — дружина принца Саксен-Веймар-Ейзенахського Карла Бернхарда, мала восьмеро дітей;
- Бернхард (1800—1882) — наступний герцог Саксен-Мейнінгену у 1803—1866 роках, був одруженим із принцесою Марією Фредерікою Гессен-Кассельською, мав сина та доньку.
Мешкало сімейство у бароковому замку Елізабетхенбург в Майнінгені.[1] Літо вони проводили у замку Альтенштайн у Тюринзькому Лісі.
Чоловік Луїзи Елеонори був мудрим правителем, проте мав слабке здоров'я. Помер він у віці 42 років, невдовзі після народження сина. Регентом при малолітньому Бернхарді було призначено вдовіючу княгиню.
Свої обов'язки Луїза Елеонора виконувала мудро та сумлінно. Змальовували її як розумну та благочестиву жінку із милосердним серцем, а також відмінну матір. Багато уваги вона приділяла вихованню та освіті дітей.[2]
Її правління частково припало на час Наполеонівських воєн. У грудні 1806 році князівство було змушене увійти до Рейнської конфедерації. Велика армія дислокувалася в Мейнінгені. На країну була накладена величезна контрибуція. Намагаючись хоч якось попередити голод, княгиня наказала імпортувати зерно з-за кордону. Багато зусиль вона доклала аби вберегти територіальну цілісність та автономію князівства.[3]Увесь час княгиня залишалася у Мейнінгені разом з дітьми.
У 1813 році в князівському палаці жив зі свитою російський імператор Олександр I. 24 січня 1814 року Луїза Елеонора закликала добровольців «на боротьбу за волю німецької вітчизни», на що відгукнулося багато людей. Повернувся контингент у серпні, радо зустрінутий правителями.[2] У 1815 році країна увійшла до Німецького союзу.[4] 1817 рік був відзначений великим голодом, в країні проводилася низка заходів для його полегшення.[5] До 1819 року рівень життя в князівстві став покращуватися.[3]
10 грудня 1821 року княгиня відкрила гімназію Бернхардинум у новій будівлі в столиці, закладену ще її чоловіком, та за тиждень передала правління синові. Після цього вона віддалилася від справ, супроводжувана добрими побажаннями свого народу.[6] Для неї ж у 1821—1823 роках був збудований новий палац у стилі неоренесансу.[7] Наразі він носить назву Великий Палац.
Після закінчення регентства вдовіюча княгиня здійснила кілька поїздок до Франції, Італії та Англії. Бувала в Альпах, де підіймалася в гори.[3]
Померла Луїза Елеонора в похилому віці навесні 1837 року. Поховали її на парковому цвинтарі Майнінгена поруч із чоловіком.[8]
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ Історичні місця Майнінгену [1] [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б Wilhelm Germann: Bernhard Erich Freund, Herzog von Sachsen-Meiningen-Hildburghausen. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 46, Duncker & Humblot, Leipzig 1902, стор. 409—424. [2] [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б в Луїза Елеонора Саксен-Мейнінгенська [3] [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Герцогство Саксен-Мейнінген [4] [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ АДБ
- ↑ Allgemeine Deutsche Biographie. Band 19. Luise Eleonore, Herzogin von Sachsen-Meiningen. 1884. [5] [Архівовано 27 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Великий палац Майнінгена [6] [Архівовано 30 вересня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Парковий цвинтар Майнінгена [7] [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
Література ред.
- Koller, Ann Marie. The Theater Duke: George II of Saxe-Meiningen and the German Stage. Stanford University Press. 1984. ISBN 0804711968.
- L. Hertel: Schriften des Vereins für Sachsen-Meiningische Geschichte und Landeskunde. Hildburghausen 1903.
Посилання ред.
- Гогенлое-Лангенбурги [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Луїзи Елеонори Гогенлое-Лангенбурзької [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Георга Саксен-Мейнінгенського [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)