Луїза-Маргарита Лотаринзька

французька принцеса

Луї́за-Маргари́та Лотари́нзька (фр. Louise-Marguerite de Lorraine; 1588, Блуа, Блуа, Франція — 30 квітня 1631, Е, Франція) — дочка Генріха де Гіза і Катерини Клевської, спадкоємиця князівства Шато-Рено.

Луїза-Маргарита Лотаринзька
фр. Louise Marguerite de Lorraine
Louise Marguerite de Lorraine Conty Anonyme Chantilly.jpg
Народилася 1588[1][2][3]
Блуа, Блуа
Померла 30 квітня 1631(1631-04-30)[4][3]
Е[1]
Поховання Сен-Жермен-де-Пре (абатство)
Країна Bannière de France style 1500.svg Франція
Діяльність аристократка, письменниця
Мова творів французька[4]
Рід Гізи[1]
Батько Генріх I де Гіз
Мати Катерина Клевська[1]
Брати, сестри Claude of Lorraine, duke of Chevreused[1], Charles of Lorraine, duke of Guised[1] і Louis III of Lorraine, cardinal of Guised[1]
У шлюбі з François de Bourbond і Франсуа де Бассомп'єр
Діти Marie de Bourbond

CMNS: Луїза-Маргарита Лотаринзька у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Її названо на честь хрещених, королеви Луїзи і Маргарити, а виховала бабуся — Анна д'Есте. Таллеман де Рео[ru] пише, що Генріх IV готував Луїзу Маргариту собі в дружини, проте справжність цього свідчення обговорюється. Він також пише, що Луїза-Маргарита таємно вийшла заміж за маршала Бассомп'єра і мала від нього позашлюбну дитину. Ці відомості також не мають документального підтвердження.

Достеменно відомо те, що Генріх IV побажав, щоб Луїза-Маргарита стала дружиною його двоюрідного брата, першого принца Конті[ru]. Весілля зіграно в липні 1605 року в Медонському замку[en]. Єдина дочка пари прожила всього кілька тижнів. У віці 26 років Луїза-Маргарита овдовіла і вирішила присвятити себе літературній діяльності. Її заступництвом користувалися Франсуа де Малерб та інші світочі французької словесності.

Як довірена фрейліна королеви Марії Медичі, вона була в курсі всіх палацових інтриг і переказувала їх у своїх романах, де реальні персоналії прозоро зашифровані іменами, почерпнутими з класичної античності. Її твір «Любовні пригоди великого Алькандра» згодом перевидавали під заголовком «Любовні пригоди Генріха IV» з «ключем» до реальних прообразів тих чи інших героїв.

Близькість Луїзи-Маргарити до королеви-вдови накликала на неї ненависть кардинала Рішельє, який, тріумфуючи після «дня обдурених», домігся її опали і заслання в приморську садибу Е; там вона померла 2 місяці по тому. Раніше він змусив Луїзу-Маргариту продати в казну прикордонний маєток Шато-Рено, де вона величала себе государинею і карбувала власну монету.

ЛітератураРедагувати

  • Jean Baptiste Joseph Boulliot: Biographie ardennaise. Ou Histoire des Ardennais qui se sont fait remarquer par leurs écrits, leurs actions, leurs vertus ou leurs erreurs. Band 2. Eigenverlag, Paris 1830, S. 147—149 (онлайн [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]).
  • Hilarion de Coste: Les Éloges et les vies des reynes, des princesses, et des dames illustres en pieté, en courage & en doctrine, qui ont fleury de nostre temps, & du temps de nos peres. Band 2. Cramoisy, Paris 1647.
  • Jean Chrétien Ferdinand Hoefer: Nouvelle biographie générale depuis les temps les plus reculés jusqu’à nos jours, avec les renseignements bibliographiques et l'indication des sources à consulter. Band 11. Firmin Didot, Paris 1856, S. 663—665 (онлайн).

РодовідРедагувати

ПриміткиРедагувати