Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан

Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан (*Lucius Calpurnius Piso Frugi Licinianus, 38 —15 січня 69) — політичний діяч Римської імперії.

Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан
Народився 38(0038)
Помер 15 січня 69(0069-01-15)
Рим, Стародавній Рим
·страта
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик
Посада квіндецемвір
Рід Ліцинії
Батько Марк Ліциній Красс Фругі
Мати Скрибонія Магна
Брати, сестри Licinia Magnad, Гней Помпей Магн, Марк Ліциній Красс Фругі і Марк Ліциній Красс Скрибоніан
У шлюбі з Веранія Геміна
Діти Кальпурнія Лепіда

ЖиттєписРедагувати

Походив з роду нобілів Ліциніїв. Син Марка Ліцинія Красса Фругі, консула 27 року, й Скрібоніі. Батьки Скрібоніан і його брат Помпей Великий були страчені імператором Клавдієм у 47 році. Після цього Ліциніана відправно на заслання. В цей час або трохи пізніше його було всиновлено Луцієм Кальпурнієм Пізоном.

За Нерона повернувся і проживав у Римі. В цей час Веспасіан, майбутній імператор, будучи приватною особою, вирішував спір про кордони між ним і його братом Скрібоніаном. Підтримував дружні стосунки з Рубеллієм Плавтом, страченим Нероном у 62 році З 68 року входив до колегії квіндецімвіров священнодійств.

10 січня 69 року імператор Ґальба, дізнавшись про повстання Вітеллія в Германії, усиновив Пізона та призначив його спадкоємцем. Цей вибір було зроблено пояснювався тим, що Пізон був розумним і багатообіцяючим молодим чоловіком, дотримувався суворих правил і походив з дуже знатної родини. Сенат мав намір направити Пізона до германських легіонів, але цей план не був реалізований. Усиновлення Пизона викликало сильне невдоволення у Отона, який сам розраховував стати спадкоємцем. Тому він збунтував війська, і вже 15 січня Пізона було убитий бунтівними легіонерами.

У 70 році за пропозицією Курция Монтана сенат ухвалив віддати почесті пам'яті Пізона, проте це рішення не було виконано.

ДжерелаРедагувати

  • Tacitus. Historiae. I 14—21; 29—31; 34; 39; 43—44; 47—48; III 68; IV 40; 42
  • Gwyn Morgan: 69 AD. The Year of Four Emperors. Oxford University Press, Oxford 2006, ISBN 978-0-19-512468-2, S. 59 ff.