Вікіпедія

Лусон

(Перенаправлено з Лусон (острівна група))

Лусо́н (тагал. Luzon) — найбільший острів Філіппінського архіпелагу, площа — 109 964,9 км²[2]. Населення — 46,2 млн жителів (2007).

Лусон
тагал. Luzon
англ. Luzon
Острів Лусон на мапі Філіппіни
Географія
16° пн. ш. 121° сх. д. / 16° пн. ш. 121° сх. д. / 16; 121Координати: 16° пн. ш. 121° сх. д. / 16° пн. ш. 121° сх. д. / 16; 121
Континент Азія
Місцерозташування архіпелаг Філіппінські острови
Акваторія Тихий океан
Група островів Філіппіни і Лусон[d]
Площа 109 965  км² (15-те місце)
Найвища точка Пулаґ, 2922 м (26-те місце)
Країна
Філіппіни
Адм. одиниця Філіппіни
Населення 60 770 440 осіб[1] (2018)
(4-те місце)
Лусон. Карта розташування: Філіппіни
Лусон
Лусон
Лусон (Філіппіни)
Мапа
CMNS: Лусон у Вікісховищі

Цією назвою називають також групу островів, одну з трьох найбільших на Філіппінах. На старовинних картах можна зустріти назву Лусон, що відноситься до о. Лусон, а також Нова Кастилія. До мешканців острова застосовували одне загальне найменування — лусонці.

На Лусоні розташована столиця Філіппін місто Маніла.

Адміністративний поділ ред.

Острів Лусон поділений на 8 регіонів, кожен з яких складається, своєю чергою, з кількох провінцій. Регіони: Ілокос (регіон I), Долина Кагаян (регіон II), Центральний Лусон (регіон III), Калабарсон (регіон IV-A), Мімаропа (регіон IV-B), Бікол (регіон V), Кордильєрський адміністративний регіон, Велика Маніла.

Географія ред.

Лусон — 15-й за величиною острів у світі. На ньому, окрім столиці Філіппінської республіки, Маніли, розташоване і найбільше за чисельністю населення місто Філіппін, Кесон. За чисельністю населення (60,8 млн осіб, 2018) Лусон посідає четверте місце у світі.

На заході острів омивається Південнокитайським морем, на сході — Філіппінським морем. На півночі він відокремлений Лусонською протокою від о. Тайвань і о-вів Рюкю. Лусонська протока також ділиться на дві гілки — канал Бабуян і канал Балінтанг. Береги західної та південної частини порізані затоками.

Лусон — гористий острів, висоти до 2922 м (гора Пулаґ)[3]. На острові є озера (Лагуна-де-Бай та інші), а також як згаслі (Араят), так і діючі вулкани (Майон та інші).

Велика гірська система, Центральна Кордильєра, проходить по північно-західній частині острова. На південь від неї розташовані невисокі гори Самбалес, а на схід — долина річки Кагаян, що відокремлює від Кордильєр інший гірський ланцюг, Сьєрра-Мадре. Кагаян — найбільша річка Філіппін. Між горами Сьєрра-Мадре і Самбалес пролягає Центрально-Лусонська рівнина, що займає 11 000 км². Вона є головним районом виробництва рису. У середині рівнини підноситься гора Араят.

Серед численних гірських річок розмірами виділяються дві — Агно і Пампанга, також на північно-східній частині острова протікає найдовша і найширша річка Філіппінського архіпелагу Кагаян. Відомий також вулкан Пінатубо, який вивергався останній раз в 1991 році. Острів має багато зручних заток і бухт, серед яких найбільші — затока Лінгала і Манільська бухта. Найбільше на Філіппінах озеро — Лагуна-де-Бай. Його площа — 949 км². Воно живить річку Пасиг, яка, незважаючи на невеликі розміри, грала в історії значну роль, оскільки проходить через центральну частину Маніли. На південний схід від найбільшого озера розташовано ще одне — озеро Тааль. Це зруйнований кратер старого вулкана, заповнений водою. У середині озера знаходиться невеличкий острівець, який також являє собою кратер, заповнений водою.

На південний схід від Лусона розташований острів Міндоро. Обидва острови розділені протокою Верде, що з'єднує Південнокитайське море і бухту Таябас. На південь від цієї бухти знаходиться о. Маріндуці. Південна частина Лусона — це півострів Бікол, витягнутий у довжину і вузький шматок суші. Він відділений від основної частини Лусона перешийком Таябас. Порізана берегова лінія тут має численні затоки і бухти, зручні для мореплавства. У бухті Ламон розташовані о. Алабат і група островів Полілуй, що входять до провінції Кесон. Крім Бікол виділяються і два дрібніших півострова — Карамоан і Бондок. І в найпівденнішій частині Бікол сусідить з о. Самар. Відділяє їх протока Сан-Бернардіно. На півострові Бікол досить багато вулканів. Найзначніший вулкан Вайнона в провінції Албай, 2 460 м. Інші великі вершини — гори Ісарог і Іріга в Південному Камарінес, і гора Булусан у Сорсогон.

Клімат субекваторіальний мусонний, часті тайфуни. Рослинність представлена вічнозеленими і листопадними тропічними лісами, в долинах річок ділянки саванної рослинності.

Узбережжя та долини річок густо заселені. Обробляються рис, кокосові пальми, тютюн, кукурудза.

На острові виявлено родовища золота, хромітів, міді і заліза.

Історія ред.

У давнину, на думку більшості вчених, Філіппіни, і Лусон особливо, були пов'язані з Азією сухопутним мостом, по якому перші поселенці проникли на територію, яка стала згодом групою островів. Це були аета, за антропологічною приналежністю — негроїди, родичі австралоїдів. Вважається, що ця подія сталася приблизно 15 000 років тому.

Австронезійці, інша етнічна група, монголоїдного типу, досягла островів приблизно 2 500 років тому, в результаті великої хвилі переселення австронезійських народів. Але в цей період вже не було сухопутного моста з Азією, тому вони прибували на Філіппіни по морю. Ці народи володіли навичками мореплавства. Головним чином це були малайці, але також і мігранти з о. Тайвань і з інших регіонів Південно-Східної Азії.

Перший контакт з Іспанією мав місце в XVI столітті. На чолі іспанських конкістадорів стояли Мігель Лопес де Легаспі, Хуан де Сальседо і Мартін де Гоіті. Вони прибули до берегів Лусона в 1570—1571 рр. Лусон і сусідні з ним землі були оголошені володінням іспанської корони, і знаходилися під іспанським ярмом понад 300 років.

Острів був центром національно-визвольної філіппінської революції наприкінці XIX століття. Після цього іспанське панування змінилося американським.

8 грудня 1941 японська авіація атакувала американські військові бази на Лусоні, і згодом окупувала острів. Свої бази японці розмістили в кількох пунктах, з яких найважливішим був берег затоки Лінгала. З японськими окупантами боролися як філіппінці, так і американці. Їх з'єднані війська відступили спочатку зі своїх позицій на півострів Батаан, звідки сподівалися розгорнути наступ. Тут відбулася битва, яка тривала декілька місяців. У результаті американські та філіппінські сили залишившись без постачання здалися японській армії.

В 1944 році американські війська знову висадилися на Філіппінах. Офіційно датою остаточної перемоги вважається 5 липня 1945 року. До цього моменту був звільнений повністю Лусон і вся інша територія Філіппін.

Населення ред.

Народи Лусона відносяться до різних етнолінгвістичних груп. Основні народності: аета, біколи, ібанагі, ігороти, ілокі, пампангани, пангасінани, тагали. Кожна з народностей живе в певному районі. Ілокі переважають у провінціях Північний Ілокос і Південний Ілокос, і в Долині Кагаян. Пампангани і Пангасінан — в провінціях Пампанга, Пангасінан, Тарлак і в Центральному Лусоні, тагали — в околицях Маніли і в регіоні Калабарсон. Ігороти — загальна назва гірських народів Центральних Кордильєр, хоча це кілька різних народів. Ібанагі — корінне населення Кагаян, а бікол (біколано) — півострова Бікол. Мусульмани і китайці в основному зустрічаються в містах, також як і переселенці з Європи, США, японці, корейці, метиси та інші. Кожна з народностей має свою мову, але державною вважається тагальська, часто використовується англійська. Цікаво, що ще в 1899 р., у період антиколоніальної революції, офіційною мовою була іспанська, і документи складалися на ній.

У релігійному відношенні картина також різноманітна. Більшість віруючих — католики, трохи менше — протестантів. Зберігаються традиційні народні культи. У пізніші часи з'явилися і суто філіппінські напрямки християнського спрямування — Незалежна Церква Філіппін, Церква Христа (тагал. Iglesia ni Cristo).

Примітки ред.

  1. ↑ Census of Population (2015). Highlights of the Philippine Population 2015 Census of Population [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. PSA. Процитовано 18-12-2020.
  2. ↑ Islands of Philippines. Island Directory Tables. United Nations Environment Programme. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2016.
  3. ↑ Mount Pulag, Philippines. Peakbagger.com[d], (англ.).

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з географії Філіппін.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (грудень 2015)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лусон&oldid=37426469