Лукінов Іван Іларіонович

Іван Іларіонович Лукінов (5 жовтня 1927(19271005) — 4 грудня 2004) — український економіст, академік АН УРСР (з 1976), віце-президент АН УРСР (з грудня 1979), академік АН СРСР (з 1984), академік ВАСГНІЛ (1973), почесний член Шведської королівської академії сільського та лісового господарства (1975), член Міжнародної асоціації економістів-аграрників (1970), член Європейської асоціації економістів-аграрників (1977). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р. Член ЦК КПУ в 1981—1990 р.

Лукінов Іван Іларіонович
Лукінов І І.png
Народився 5 жовтня 1927(1927-10-05)
село Попівка Корочанського району, тепер Бєлгородської області, Російська Федерація
Помер 4 грудня 2004(2004-12-04) (77 років)
Київ, Україна
Місце проживання Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність росіянин
Діяльність економіст
Alma mater Харківський сільськогосподарський інститут
Сфера інтересів Економіка (наука)
Заклад Інститут економіки
Науковий ступінь доктор економічних наук
Член НАН України
У шлюбі з Лукінова Тетяна Борисівна[1]
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки і техніки України

БіографіяРедагувати

Народився 5 жовтня 1927 в с. Попівка Корочанського району Бєлгородської області, Російська Федерація. У 1941 році закінчив 8 класів середньої школи.

У 1946 році закінчив Корочанський сільськогосподарський технікум, в 1951 — Харківський сільськогосподарський інститут (економічний факультет), в 1954 — аспірантуру Інституту економіки Академії наук УРСР (Київ).

З 1949 року — технік, інженер Північно-Донецької експедиції агролісопроекту; референт, молодший науковий співробітник Інституту економіки АН УРСР, науковий співробітник АН УРСР.

Член КПРС з 1953 року.

Захистив дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (1954) і доктора економічних наук (1964). В 1968 йому було присвоєно наукове звання професора.

До 1967 року — завідувач сектору економіки і науки сільськогосподарського відділу ЦК КПУ.

Працював директором (1967–1976) Українського НДІ економіки і організації сільського господарства ім. О. Г. Шліхтера. В.о. директора (1976–1977), директор (з 1977) Інституту економіки АН УРСР (згодом Національної АН України), з лютого 2003 р. — почесний директор Інституту економіки НАН України, з 1 січня 2004 р. — Об'єднаного інституту економіки НАН України. Член Президії (з 1976); в.о. академіка-секретаря (1976–1977), академік-секретар (1993–1998) Відділення економіки; віце-президент, голова Секції суспільних наук (1979–1993) НАН України.

Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1979). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора (5.10.1977), орденом «Знак Пошани», почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (2.10.1987)

Лауреат Премії НАН України імені М. В. Птухи (1999)

Опубліковано більше 500 наукових праць, в тому числі 77 книг і брошур, з них 30 монографій.

Основні твориРедагувати

  • «Проблемы экономических взаимоотношений государства с колхозами», К., 1974
  • «Воспроизводство и цены» — М.: Экономика, 1977. — 431 с.
  • «Аграрные проблемы развитого социализма» 1979
  • «Економічні трансформаціï» (наприкінці XX сторіччя) / Нац. АН Украïни. Ін-т економіки. — Киïв, 1997. — 455 с.
  • «Эволюция экономических систем»

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  1. Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 944-02-3354-X