Лукоянов

населений пункт у Росії

Лукоя́нов (рос. Лукоянов) — місто у Нижньогодській області, адміністративний центр Лукояновського району, розташоване на березі річки Тьоші за 173 км на південний схід від Нижнього Новгорода.

Лукоянов

Герб
Герб

Координати 55°02′18″ пн. ш. 44°29′52″ сх. д. / 55.038333333333° пн. ш. 44.497777777778° сх. д. / 55.038333333333; 44.497777777778

Країна  Росія[1]
Адмінодиниця Q21195584?[1]
Площа 6 км²
Населення 2900 осіб (1856)[2],
2100 осіб (1897)[2],
7500 осіб (1931)[2],
5500 осіб (1939)[2],
6983 осіб (1959)[3],
10 194 осіб (1970)[4],
11 429 осіб (1979)[5],
12 276 осіб (1989)[6],
12 200 осіб (1992)[2],
11 800 осіб (1996)[2],
11 500 осіб (1998)[2],
11 200 осіб (2001)[2],
12 856 осіб (2002)[7],
12 900 осіб (2003)[2],
12 700 осіб (2005)[2],
12 600 осіб (2006)[2],
12 500 осіб (2007)[2],
12 449 осіб (2008)[8],
12 360 осіб (2009)[8],
14 951 осіб (2010)[7],
14 926 осіб (2011)[8],
14 762 осіб (2012)[9],
14 549 осіб (2013)[10],
14 264 осіб (2014)[11],
14 218 осіб (2015)[12],
14 243 осіб (2016)[13],
14 136 осіб (2017)[14],
14 104 осіб (2018)[15],
13 913 осіб (2019)[16],
13 763 осіб (2020)[17],
12 652 осіб (2021)[18]
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 83196
Поштовий індекс 607800
GeoNames 533400
Офіційний сайт luk-of.ru
Лукоянов. Карта розташування: Росія
Лукоянов
Лукоянов
Лукоянов (Росія)
Мапа

Історія

ред.

Історія Лукоянова сягає XVI століття. За переказами, назване ім'ям поселенця Івашки Лукоянова, який поставив в верхів'ях річки Тьоші млина, і започаткував у такий спосіб невелике поселенню. Село Лукоянов входило до складу Арзамаського повіту, який поділено на сім станів — Тешскій, Ічалківський, Ірженський, Собакінський, Шатковський, Злосний. Тут, на історичних землях Ерзян Мастор, мешкали, переважно, ерзя. Аж до кінця XVI століття ерзя становили тут 68 % населення. З 22 сіл Залісся 15 були ерзянськими. Селяни займалися бортництвом.

Починаючи з XVI століття царі Московського князівства в різних місцях роздавали землі боярам, зокрема і в Арзамаському повіті. Лише в Арзамаському повіті було роздано 85 тис. десятин землі. Так у цій місцевості з'явилися перші поселення московитів. Новосели часом витісняли корінних жителів тутешнього краю з насиджених місць, іноді оселялися поруч. Однак, здебільшого, ерзянські села так і залишалися ерзянськими.

Село Лукоянов являло собою традиційне кільцеве поселення з трьох кварталів. Однією стороною забудова прилягала до правого берега річки Тьоші, а іншою йшла на гору. У центрі площі, утвореної від кільцевої забудови, височіла дерев'яна церква. З двох сторін до села підходили польові дороги.

За адміністративної реформи, проведеної Катериною II в 1779 році, с. Лукоянов разом з низкою сіл Нижньгородської губернії було перетворено в місто. 16 серпня 1781 року було затверджено герб мю Лукоянова: у верхній частині щита — Нижньогородський герб, а в нижній — на зеленому полі два золотих лемеші — символ родючості цих місць.

Пожежа 1817 р. цілком знищила місто Лукоянов.

В середині XIX століття в місті було всього чотири кам'яних будівлі, найбільша з яких — Покровський собор. Населення міста було цілком неписьменним. Лише у 1879 році відбулася закладка цегляного двоповерхового будинку міського початкового училища. У 1903 році в зв'язку з пуском Ромодановської залізниці Лукоянов став великою залізничною станцією з ремонтним депо. У місті почав формуватися робітничий клас. У Лукояновському повіті існувала своя розгалужена система кустарних промислів. Кожне село в повіті мало свою господарську «спеціалізацію», свої традиції, секрети. В умовах натурального господарства села обмінювалися виробами своїх промислів, що стимулювало розвиток товарно-грошових відносин. Після скасування кріпосного права поширення кустарних промислів ще більш посилюється.

Громадянська війна (1918—1922 рр.) сильно підірвала економіку Лукояновського повіту. Важливу роль у подальшому розвитку сільського господарства повіту відіграло значне поширення сільськогосподарської кооперації. Селяни бачили практичну користь від сільгоспкооперативів і охоче вступали в них. У роки першої п'ятирічки більшовики інтенсивно викачували з повіту продовольчі ресурси. Лукояновского район був названий в числі 26 провідних сільськогосподарських районів СРСР.

У дні Другої світової війни багато підприємств були переведені більшовиками на випуск військової продукції. Швейна артіль «Салмокс» постачала на фронт тисячі комплектів зимового і літнього спорядження і одностроїв — фуфайки, гімнастерки, штани, білизну. Тутешнім швачкам було доручено виготовлення перших армійських погон. В артілі «Червоний текстильник» виготовлялась маскувальна сітка, а в «кустарів» — металева загороджувальна сітка проти підводних човнів. Тут випускали матеріали для авіаційної промисловості і робили заготівки для прикладів до автоматів та інших видів зброї, склозавод освоїв випуск спеціальних пляшок для горючої суміші.

Населення

ред.
Чисельність населення
1856 1897 1931 1939 1959 1970 1979
2900 ↘2100 ↗7500 ↘5500 ↗6983 ↗10 194 ↗11 429
1989 1992 1996 1998 2001 2002 2003
↗12 276 ↘12 200 ↘11 800 ↘11 500 ↘11 200 ↗12 856 ↗12 900
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
↘12 700 ↘12 600 ↘12 500 ↘12 449 ↘12 360 ↗14 951 ↘14 926
2012 2013 2014 2015 2016 2017
↘14 762 ↘14 549 ↘14 264 ↘14 218 ↗14 243 ↘14 136
 
Стара міська забудова по вулиці Комуни.

За період радянського панування у Лукоянові, як і в усій Нижньогородщині, сильно скоротилась чисельність титульного етносу — ерзян, які протягом століть становили значну частину населення Лукоянова. Лише в період з 1926 по 1989 рр. кількість ерзян зменшилась більш як вдвічі. А з 1989 по 2010 роки — майже вдвічі.[19][20][21][22][23][24][25]

Станом на 1 січня 2019 року за чисельністю населення місто перебувало на 818 місці з 1115 міст Російської Федерації.[26]

Транспорт та промисловість

ред.

У теперішній час Лукоянов є залізничною станцією і вузлом шосейних доріг, розташований на залізничній магістралі Нижній Новгород — Пенза. Через Лукоянов проходить автомобільна траса республіканського значення Нижній Новгород — Саранськ. Також по території району проходить автомобільна магістраль обласного значення, яка з'єднує Лукоянов з Гагинским і Большеболдинським районами.

Наука, освіта

ред.
  • Лукояновський педагогічний коледж ім. Алєксєя Горького (раніше Лукояновське мордовське педагогічне училище, що готувало вчителів для викладання в ерзянських та мокшанських школах).
  • Лукояновський медичний коледж (раніше Лукояновське медичне училище).
  • Краєзнавчий музей (в колишньому будинку Блохіних, друга половина XIX століття, дерев'яний).
  • Лукояновський Губернський коледж (раніше — сільськогосподарський технікум).

Пам'ятки і заклади культури

ред.
  •  
    Засновник музею Аношонь Тумай у національному строї ерзян.
    Галявина Магницького (закладена в 1953).
  • Ділянки дібров — залишки древніх Муромських лісів, ерзянські священні гаї «Лукаш», «Явлей», «Кшекуравай».
  • Разинський камінь, під яким, згідно з легендами, зариті скарби Степана Разіна.
  • Музей ерзянської культури

Музей ерзянської культури – єдиний в світі музей культури народу ерзя, створений у 1992 році ерзянським активістом Аношонь Тумаєм. З часом став обласним ерзянським національно-культурним центром. Музей був створений як частина експозиції Районного будинку культури, пізніше став філіалом Лукояновського краєзнавчого музею. Експозиція сформована за кошти ерзянської громади, без участі держави. В музеї представлені елементи побуту, одягу та ужитково-прикладного мистецтва. Музейні фонди поділені на три секції: «Історія нації», «Видатні особистості ерзянської нації», «Історія ерзянських сіл Лукояновського району». Влітку 2012 року на території подвір'я музею, розташованого в заплаві річок Шнар і Ежіть, були встановлені меморіальні плити десятьом героям ерзянської етносу.

Примітки

ред.
  1. а б в ОКТМО. 185/2016. Volga Federal District
  2. а б в г д е ж и к л м н http://www.MojGorod.ru/nizhegor_obl/lukojanov/index.html
  3. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus59_reg2.phpДемоскоп Weekly.
  4. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus70_reg2.phpДемоскоп Weekly.
  5. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus79_reg2.phpДемоскоп Weekly.
  6. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus89_reg2.php
  7. а б http://nizhstat.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/nizhstat/resources/33f515804f636dedaa6baf9b972d8349/ЧИСЛЕННОСТЬ%20%20И%20%20РАЗМЕЩЕНИЕ%20%20НАСЕЛЕНИЯ%20НИЖЕГОРОДСКОЙ%20ОБЛАСТИ.rar
  8. а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
  9. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2012/bul_dr/mun_obr2012.rar
  10. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. Таблица 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктовРосстат, 2013. — 528 с.
  11. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2014/bul_dr/mun_obr2014.rar
  12. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2015/bul_dr/mun_obr2015.rar
  13. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2016/bul_dr/mun_obr2016.rar — 2018.
  14. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 годаМосква: Росстат, 2017.
  15. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 годаМосква: Росстат, 2018.
  16. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2019/bul_dr/mun_obr2019.rar
  17. https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/CcG8qBhP/mun_obr2020.rar
  18. https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/tab-5_VPN-2020.xlsx
  19. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  20. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  21. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  22. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  23. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  24. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  25. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
  26. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

Джерела

ред.

Лукоянов — Энциклопедия Нижнего Новгорода [Архівовано 8 квітня 2021 у Wayback Machine.]