Відкрити головне меню

Григо́рій Кузьмо́вич Лубене́ць (30 жовтня (12 листопада) 1913(19131112), Новий Стародуб, тепер Петрівського району Кіровоградської області — 6 січня 1988, Київ) — радянський державний діяч, міністр будівництва підприємств важкої індустрії, Герой Соціалістичної Праці (1958). Кандидат технічних наук. Депутат Верховної Ради УРСР 6—10 скликань. Член ЦК КПУ в 1966—1986 р.

Григорій Кузьмович Лубенець
Григорій Кузьмович Лубенець
міністр будівництва УРСР
1963 — 1967
міністр будівництва підприємств важкої індустрії
1967 — 1984
 
Партія: КПРС
Освіта: Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут
Науковий ступінь: Кандидат технічних наук
Народження: 30 жовтня (12 листопада) 1913(1913-11-12)
Новий Стародуб
Смерть: 6 січня 1988(1988-01-06) (74 роки)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна | Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 30 жовтня (12 листопада) 1913 року в селі Новому Стародубі в селянській родині. У 1928—1931 р. — учень Олександрійського технікуму механізації сільського господарства Зінов'євського округу.

З 1931 р. — механік, старший механік Олександрійської машинно-тракторної станції, інструктор-викладач Олександрійської школи механізаторів.

У 1935—1940 р. — студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

У 1940—1941 р. — десятник, помічник старшого виконроба тресту «Запоріжбуд»; майстер, старший виконроб тресту «Криворіжбуд».

У 1941—1946 р. — інженер, старший інженер виробничо-технічного відділу, начальник управління, начальник виробничо-розпорядчого відділу тресту «Магнітогорськбуд» РРФСР.

У 1946—1955 р. — головний диспетчер, заступник головного інженера, головний інженер тресту «Запоріжбуд» Запорізької області.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1955—1956 р. — керуючий тресту «Ворошиловськбуд» Ворошиловградської області.

У 1956—1957 р. — заступник міністра будівництва підприємств металургійної і хімічної промисловості Української РСР і одночасно начальник головного управління «Головдонбасбуду».

У 1957—1960 р. — начальник управління будівництва підприємств металургійної, хімічної і машинобудівної промисловості («Металургхіммашбуду») Сталінського раднаргоспу.

У 1960—1962 р. — 1-й заступник голови Ради народного господарства Полтавського економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У 1962—1963 р. — заступник голови Ради народного господарства Донецького економічного району (раднаргоспу).

11 січня 1963 — 21 лютого 1967 р. — міністр будівництва Української РСР.

21 лютого 1967 — 10 січня 1984 р. — міністр будівництва підприємств важкої індустрії Української РСР.

Здійснював керівництво великомасштабних будівництв (прокатний стан 5600 на заводі «Азовсталь», Криворізької доменної печі № 9). Сприяв будівництву нового приміщення школи в рідному селі. Був делегатом XXIV з'їзду КПРС.

 
Могила Григорія Лубенця

Потім — радник при Раді Міністрів Української РСР. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

ПраціРедагувати

Автор 122 наукових праць з організації виробництва та управління будівництвом.

Відзнаки і нагородиРедагувати

Герой Соціалістичної Праці (1958). Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями, двома Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР. Заслужений будівельник Української РСР.

ЛітератураРедагувати