Відкрити головне меню

Григо́рій Кузьмо́вич Лубене́ць (30 жовтня (12 листопада) 1913(19131112), Новий Стародуб, тепер Петрівського району Кіровоградської області — 6 січня 1988, Київ) — радянський державний діяч, міністр будівництва підприємств важкої індустрії, Герой Соціалістичної Праці (1958). Кандидат технічних наук. Депутат Верховної Ради УРСР 6—10 скликань. Член ЦК КПУ в 1966—1986 р.

Григорій Кузьмович Лубенець
Григорій Кузьмович Лубенець
міністр будівництва УРСР
1963 — 1967
міністр будівництва підприємств важкої індустрії
1967 — 1984
 
Партія: КПРС
Освіта: Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут
Науковий ступінь: Кандидат технічних наук
Народження: 30 жовтня (12 листопада) 1913(1913-11-12)
Новий Стародуб
Смерть: 6 січня 1988(1988-01-06) (74 роки)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна | Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 30 жовтня (12 листопада) 1913 року в селі Новому Стародубі в селянській родині. У 1928—1931 р. — учень Олександрійського технікуму механізації сільського господарства Зінов'євського округу.

З 1931 р. — механік, старший механік Олександрійської машинно-тракторної станції, інструктор-викладач Олександрійської школи механізаторів.

У 1935—1940 р. — студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

У 1940—1941 р. — десятник, помічник старшого виконроба тресту «Запоріжбуд»; майстер, старший виконроб тресту «Криворіжбуд».

У 1941—1946 р. — інженер, старший інженер виробничо-технічного відділу, начальник управління, начальник виробничо-розпорядчого відділу тресту «Магнітогорськбуд» РРФСР.

У 1946—1955 р. — головний диспетчер, заступник головного інженера, головний інженер тресту «Запоріжбуд» Запорізької області.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1955—1956 р. — керуючий тресту «Ворошиловськбуд» Ворошиловградської області.

У 1956—1957 р. — заступник міністра будівництва підприємств металургійної і хімічної промисловості Української РСР і одночасно начальник головного управління «Головдонбасбуду».

У 1957—1960 р. — начальник управління будівництва підприємств металургійної, хімічної і машинобудівної промисловості («Металургхіммашбуду») Сталінського раднаргоспу.

У 1960—1962 р. — 1-й заступник голови Ради народного господарства Полтавського економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У 1962—1963 р. — заступник голови Ради народного господарства Донецького економічного району (раднаргоспу).

11 січня 1963 — 21 лютого 1967 р. — міністр будівництва Української РСР.

21 лютого 1967 — 10 січня 1984 р. — міністр будівництва підприємств важкої індустрії Української РСР.

Здійснював керівництво великомасштабних будівництв (прокатний стан 5600 на заводі «Азовсталь», Криворізької доменної печі № 9). Сприяв будівництву нового приміщення школи в рідному селі. Був делегатом XXIV з'їзду КПРС.

 
Могила Григорія Лубенця

Потім — радник при Раді Міністрів Української РСР. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

ПраціРедагувати

Автор 122 наукових праць з організації виробництва та управління будівництвом.

Відзнаки і нагородиРедагувати

Герой Соціалістичної Праці (1958). Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями, двома Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР. Заслужений будівельник Української РСР (11.11.1973).

ЛітератураРедагувати