Лотар Франц фон Шенборн

Лотар Франц фон Шенборн (нім. Lothar Franz von Schönborn; 4 жовтня 1655 — 30 січня 1729) — церковний та політичний діяч Священної Римської імперії, 72-й архієпископ Майнца в 16951729 роках, курфюрст.

Лотар Франц фон Шенборн
Kurfürst Lothar Franz von Schönborn.jpg
Народився 4 жовтня 1655(1655-10-04)[1][2][3]
Ганау, Майн-Кінціг, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Помер 30 січня 1729(1729-01-30)[1][2][3] (73 роки)
Майнц, Архієпископ Майнца, Священна Римська імперія
Поховання Вюрцбурзький собор
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність католицький священик, catholic deacon
Знання мов німецька[4]
Посада Курфюрст, archbishop of Mainzd, католицький архієпископd, diocesan bishopd і католицький єпископ[d]
Конфесія Римо-католицька церква

ЖиттєписРедагувати

Походив зі знатного німецького роду Шенборн з Рейнгау. Син Філіппа Ервайна фон Шенборна, фогта Майнца, та Марії Урсули фон Ґрейффенклау-Фольрадс. Народився 1655 року в Штайнгаймі-на-Майні. З дитинства йому було визначено церквону кар'єру. Спочатку навчався в єзуїтському колегіумі в Ашаффенбурзі. Вже 1665 року стає каноніком собору в Вюрцюурзі, а 1667 року отримав відповідну посаду в Бамберзі.

1670 року розглядався своїм стрийком Йоганном Філіпом фон Шенборном як свого коад'ютор на посадах архієпископа Майнцькогоі єпископа Вюрцбурзького. Втім через молодінь Лотаря капітул не підтримав його кандидатуруи. 1673 року їде до Відня, де продовжив навчання. 674 року призначається соборним пребенде Майнцу новим архієпископом Лотарем фон Меттерніх-Буршайдом. Потім здійснив подорож Голландією, Францією та Італією. 1675 року у відні завершив курс навчання.

1681 року знову призначається каноніком в Бамберзі, а 1683 року — Вюрцбурзі. Згодом очолив судову палату Бамбурзького князівства-єпископства. 1689 року стає схоластом і кустошем Бамбергу та каноніком собору в Майнці.

1693 року обирається єпископом Бамбергу, а 1694 року коад'ютером архієпископом Майнца, а 1695 року очолив Майнцьку єпархію. В цей час тривала Війна Аугсбурзької ліги (почалася 1688 року). Шенборн обрав нейтралітет, але загалом підтримував імперію. Продовжив політику зміцнення фортець та укріплень в своїх володіннях. Було зведено друге коло обороних фортів навколо Майнцу. Також продовживпоповнювати бібліотеку Св. Мартина, а в Бамберзі зібрав колекцію в більш ніж 600 картин.

1700 року з початком війни за іспанську спадщину виступив проти Франції. 1702 року допоміг імперському фельдмаршалу Людвігу Вільгельму Баден-Баденському зайнятиф ранцузьку фортецю Ландау.

1705 року розпочав перебудову своєї резиденції в Бамберзі. 1707 року сприяв наверненню Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської на католицтво, а оптім представляв римського короля Карла Габсбурга на їх весіллі. 1710 року вступив у конфлікт з собором Майнцського аріхєпископства через бажання призначити новим коад'ютором свого родиче. Зрештою за підтримки папського нунціяцю посадуотримав кандидат собору — Франц Людвіг фон Пфальц-Ноебург.

1711 року після смерті імператора Йозефа I оголосив про вибори нового правителя, незважаючи на відсутність курфюрстів Кельна і баварії. Доволі швидко провів вибори на користь Габсбургів. Невдовзі Лотар Франц фон Шенборн коронував Карла Габсбурга у Франфурті імператорською короною. За це отримав 100 тис. талерів, на які розпочав будівництво палацу Вейсенштайн у Поммерсфельдені. У 1712—1713 року брав активну участь в укладанні Утрехтського миру.

1726 року після придушення повстання трансильванського князя Ференца II Ракоці імператора передав Лотарю Францу фон Шенборну частину конфіскованих маєтків ракоці — Мукачевський замок, 4 міста та 152 села. Управління цієї домінією доручив кузену Фрідріху Карлу Шенборну як коад'ютору Бамберзького єпископства. Помер 1729 року вМайнці, похованов каплиці Шенборнів в Вюрцбурзі.

ПриміткиРедагувати

  1. а б RKDartists
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Dr. Constant v. Wurzbach Schönborn, Lothar Franz Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 31. — S. 138.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ДжерелаРедагувати

  • Friedhelm Jürgensmeier: Lothar Franz von Schönborn. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 15, Duncker & Humblot, Berlin 1987, ISBN 3-428-00196-6, S. 227 f
  • Uta Hasekamp: Die Schlösser und Gärten des Lothar Franz von Schönborn. Das Stichwerk nach Salomon Kleiner. (= Grüne Reihe. Band 24). Wernersche Verlagsgesellschaft, Worms 2005, ISBN 3-88462-192-0.