Ло́тар (фр. Lothaire, 795 — 29 вересня 855, Прюм[4]  — король Італії, Лотарингії та Імператор Заходу з 840 по 855 рік, син Людовика Благочестивого та Ерменгарди з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye).

Лотар I
нім. Lothar
фр. Lothaire
Римський Імператор
Попередник Людовик I Благочестивий
Наступник Людовик II (король Італії)
Біографічні дані
Народження 795[1]
Альтдорф, Ландсгут, Нижня Баварія, Баварія[2]
Смерть 29 вересня 855[3]
Прюм, сучасна Німеччина
Поховання Прюмське абатствоd
Дружина Ерменгарда Турська (фр. Ermengarde de Tours)
Діти


Династія Каролінги
Батько Людовик Благочестивий
Мати Ерменгарда з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

У 814 році батько Лотаря — Людовик Благочестивий — поставив його на чолі Баварії, потім, у липні 817 року видав Ordinatio Imperii, згідно з яким Лотар став єдиним наслідним правителем Імперії[5]. У той самий час він виділив своїм молодшим синам — Піпіну та Людовику Німецькому частини терену, залишаючи, проте, верховну владу за Лотарем[6]. У ранзі короля Франків Лотаря було відправлено до Італії, де у 820 або 822 році він отримав титул короля Ломбардії й оселився в Павії.

5 квітня 823 року в Римі Лотар коронований як співімператор папою Пасхалієм I, який визнав його владу над собою.

У листопаді 824 року врегулював Римською Конституцією права Папи та імператора щодо Риму.

У 829 році Людовик Благочестивий заклав підвалини нового розділу на користь свого молодшого сина Карла II, народженого в 823 році його другою дружиною Юдиф Баварською (фр. Judith de Bavière). З цього часу почався період розбрату. Лотар повстав проти батька та, за допомогою своїх братів Людовика Німецького і Піпіна I, скинув його з трону в 830 році. Комп'єнський з'їзд проголосив Лотаря правителем імперії. Але незабаром він позбувся влади внаслідок інтриг братів.

У 832 році сини Людовика Благочестивого знову повстали проти нього, і в червні 833 року Лотар вдруге змістив батька з трону. Проте Людовик Благочестивий втретє отримав трон 1 березня 834 року за підтримки Людовика Німецького та Піпіна I, військо Лотаря було розбите при Блуа і під його владою залишилася лише Італія.

3 травня 839 року, після примирення з Лотарем, Людовик Благочестивий зробив новий розділ королівства у Вормсі. Лотар отримав, крім Італії, східну частину Франкського королівства. У 840 році уклав Пакт Лотаря з Венецією, що став кроком до визнання незалежності Венеційської республіки від Візантійської імперії.

 
Франкські королівства в 843. Зеленим позначено центральну Францію

Після смерті Людовика Благочестивого у 840 році, брати Лотаря Людовик та Карл відмовилися визнавати Лотаря своїм сюзереном і створили проти нього військовий союз. У червні 841 року війська Лотаря були розбиті в битві поблизу Фонтене-ан-Пюйсе (фр. Fontenay-en-Puisaye).

14 лютого 842 року Карл та Людовик скріпили свій союз Страсбурзькими клятвами. Наступного року вони змусили Лотаря укласти Верденську угоду, за якою Лотар зберіг свій імператорський титул, а Франкське королівство було розподілене між братами. Лотар залишився на чолі Серединного королівства, що простягнулося від Північного моря на півночі до Риму на півдні й мало у своєму складі столицю Каролінзької імперії — Аахен.

Незадовго до своєї смерті в 855 році Лотар зрікся трону й усамітнився в Прюмському абатстві. Перед тим, як там померти, він видав Прюмську угоду, якою розділив свою імперію між синами: Людовик отримав Італійське королівство та титул імператора, Карл — Прованс до Ліону та Лотар — всю північну частину імперії, від Фризії до півдня сучасного французького департаменту Верхня Марна, яка в майбутньому отримала назву Лотарингія (лат. Lotharii Regnum — королівство Лотаря). Після цього Лотар прийняв постриг і помер 29 вересня 855 року, через шість днів після постригу.

Родовід ред.

Примітки ред.

  1. Goldberg E. J. Struggle for Empire: Kingship and Conflict Under Louis the German, 817-876Cornell University Press, 2006. — P. 26. — ISBN 978-0-8014-3890-5
  2. http://genealogy.euweb.cz/carolin/carolin1.html#L1A
  3. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 259–261. — ISBN 978-2-9501509-3-6
  4. Генеалогія Лотаря I на сайті Фонду середньовічної генеалогії. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 12 квітня 2011. 
  5. Annuaire-Bulletin, 1988, c.29. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2011. 
  6. La Formation territoriale des principautés belges au Moyen Âge. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 12 квітня 2011.