Відкрити головне меню
Лопух гайовий
Arctium nemorosum velennes 80 10062008 6.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Carduoideae
Триба: Cardueae
Рід: Лопух (Arctium)
Вид: Лопух гайовий
Біноміальна назва
Arctium nemorosum
Lej., 1833
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Arctium nemorosum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arctium nemorosum
IPNI: 77072591-1
ITIS logo.svg ITIS: 36547

Лопух гайовий[1], лопух дібровний[2] (Arctium nemorosum) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у більшій частині Європи.

Зміст

ОписРедагувати

Дворічна трав'яниста рослина 10–250 см заввишки. Корінь сильний. Стебло гіллясте, грубе, коротковолосе. Листки чергуються, черешкові. Листова пластина широко яйцювата, основа серцеподібна, дрібнозубчаста, нижня поверхня біло-сірувато-пухнаста. Кошики великі, 3–4 см в діаметром, розташовані в китицеподібному суцвітті; верхні — здебільшого скупчені у вигляді клубочків; нижні — сидять поодиноко на дуже коротких ніжках. Листочки обгортки майже голі або слабо-павутинисті; внутрішні — рівні квіткам або трохи довші від них. Віночок пурпурово-червоний. Сім'янки 6–8 мм довжиною, оберненояйцюваті, слабо поперечно-зморшкуваті; чубчик 2.5–3 мм довжиною[2][3].

ПоширенняРедагувати

Поширений у більшій частині Європи[4][5][6].

В Україні вид зростає в лісах, на лісових галявинах і полянах — в Закарпатті, Розточчі-Опіллі, Поліссі, Лісостепу, Степовому і гірському Криму[2].

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Arctium nemorosum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 347. (рос.)(укр.)
  3. NatureGate. Процитовано 15.05.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 15.05.2019.  (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 15.05.2019.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 15.05.2019.  (англ.)