Вікіпедія

Лодія

Лодія,[1][2] лодья (дав.-рус. лодья — «човен»)[3] — морське та річкове судно давніх часів, яке пересувалось як на веслах так і за допомогою вітрила. З літописів відомо про кілька типів суден: човен, ладя, що відрізнялися одне від одного розмірами[4]. Слов'янські князі пізніших часів не вдовольняючись лише ладдями, запозиченими у варягів, удосконалили морські судна свого флоту до крупних кораблів, які б могли на повних змагатись з візантійськими галерами[4]. Таким чином, при Київському князеві Ізяславу Мстиславовичу в 1151 році був збудований бойовий корабель, який з однаковим успіхом використовувався як у річкових так і в морських військово-десантних операціях і характерною рисою була суцільна крита палуба, що накривала зверху гребців.[4] Корабель міг пересуватись як на веслах так і за допомогою вітрила, і він мав стати лідером морських десантних операцій.[4] В цей час виникають в київській державі два центра мореплавства і кораблебудування — Київ і Новгород, з'являється виготовлення унітарних деталей, кріплень, дощок-обшивки, бантів, гаків, уключин, з'явився прототип «конвеєрної» зборки військових бойових десантних суден.[4]

Варязька лодія на картині М. К. Реріха

Етимологія ред.

Слово лодія, лодья має те ж саме походження, що й лодь, лодка. Споріднене з біл. і рос. лодка, ладья (останнє походить від дав.-рус. лодья, що змінилося внаслідок акання)[5], староцерк.-слов. алъдии, лодии, пол. łódź, łódka, чеськ. lod', словен. ladja, прасл. *oldi- («човен»), пра-і.є. *aldh- («видовбана колода») і порівнюється з лит. aldija, eldija («човен»); споріднене з литовським aldija, eldila(«човен»), дав.-ісл. alda («хвиля»), норвезьке lolda («корито»), шведське lalla («продовгувата заглибина»), дан. olde і дав.-англ. ealdoþ («корито»), індоєвропейське *aldh- «„корито“»[3]. Окрім того, відомі застарілі українські слова, що також пов'язані з лодья: лодя («місце під зовнішнім колесом водяного млина»)[6], лодва («дошка»)[7], лодяк («плавучий млин»)[8].

Опис ред.

Найбільш розповсюдженим типом лодії у східних слов'ян, що здійснювали походи по ріках, Чорному та Каспійському морях, була довбанка, видовбана з великого стовбура дуба чи липи. Для збільшення надводного борту звичайну лодію нарощували дошками і отримували «набійну, побойну лодію». Лодія мала весла, невелике вітрило, характеризувалась малою осадкою, яка давала змогу долати пороги. Розміри сягали до 20 м в довжину і 3 м в ширину (зверху). Для перетягування через волоки застосовувались котки з колод чи колеса.

Для бойових дій лодія мала дерев'яний таран. Кінці лодії робили загостреними, що дозволяло їм рухатись як носом, так і кормою, не розвертаючись, що мало велике значення в бойовій обстановці.

Південні лодії могли вміщувати до 60 осіб та до 15 тонн вантажів. На півночі лодія для дальніх морських плавань («заморська лодья») була плоскодонним судном, яке мало палубу для захисту гребців та воїнів, а також вітрильне спорядження. У XIII–XV століттях лодію будували довжиною до 25 м, шириною до 8 м, вантажопідйомністю 200 т та більше, з осадкою 1,2-3 м. Лодії, що використовувались в прибережних районах, мали менші розміри.

Розвиток мореплавства вимагав побудови кораблів великих розмірів. Кільові конструкції виявились при цьому міцнішими та мали кращі мореплавні якості. У зв'язку з цим будівництво лодій у XVIII столітті було припинено.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Лодія // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. ↑ Лодія. ridnamova.org. Словник мови Стуса. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  3. ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. ↑ а б в г д Історія війн і сучасного військового мистецтва: конспект лекцій: / О. В. Уваркіна та ін. Київ: ІСЗЗІ КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. 304 с. (стор.: 100)
  5. ↑ Ладья // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  6. ↑ Лодя // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. ↑ Лодва // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. ↑ Лодяк // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про судна.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лодія&oldid=39701767