Логі́н (англ. login, logon) — у комп'ютерній безпеці  — алфавітно-цифровий набір символів, що ідентифікує користувача комп'ютера або комп'ютерної мережі. Логін разом із паролем зберігаються в обліковому записі та використовуються операційною системою чи іншою комп'ютерною системою для надання користувачу дозволу на з'єднання з комп'ютерною системою та визначення його прав доступу до ресурсів мережі. Логін має бути унікальним в межах даної системи. Логін (логува́ння) — також процедура входу (ідентифікації і згодом автентифікації) користувача в комп'ютерну систему.

Знімок екрана введення логіну Української Вікіпедії

Походження терміна ред.

Слово «логін» є запозиченням з англійської мови. Англійський іменник «login» утворений від прийменникового дієслова «log in» («зареєструюся»). Дієслово to log («реєструвати») походить від іменника a log («реєстраційний журнал»). Проте, первісне і основне значення слова log, яке й подається у більшості словників — «чурбак», «колода». Історія розширення значення така. На флоті для вимірювання швидкості судна здавна уживався прилад, який складався з колодки на довгому тросі. Англійські моряки звали його log («колодка»). У формі «лаг» це слово відоме й у сучасній українській мові, воно походить від нід. log з тим же значенням[1]. Для запису показань лага існував спеціальний журнал — «logbook» (буквально «книга лага»), назву якого надалі скоротили до «log»[2].

За зразком англійського словосполучення to log in утворене й відповідне дієслово «залогінитися».

Цікавий факт ред.

В українській мові існувало схоже слово «логи́н», яке означало «повалене дерево» або «ледар» (пор. «лежати», «ліг»)[3][1].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. log in // www.etymonline.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  3. Логин // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.