Логойда Микола Дмитрович
Отець Микола Логойда (30 листопада 1918, Руське — 2006, мікрорайон Росвигово, м. Мукачево) — церковний діяч, архімандрит.
| Логойда Микола Дмитрович | |
|---|---|
| Народився |
30 листопада 1918 Руське |
| Помер |
2006 Мукачеве, Закарпатська область, Україна |
| Діяльність | священник |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Народився в селі Руське Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній сім'ї, в якій був наймолодшим із десяти дітей.[1][2].
Освіта ред.
Початкову школу закінчив у рідному селі, гімназію — у Мукачеві. Потім його освітній шлях проліг через Югославію, де в місті Бітоль навчався в духовній семінарії, а в Будапешті — в духовній академії. Рукоположений на священика 14 січня 1943 року митрополитом Серафимом[2].
Діяльність ред.
Перша парафія о. Миколи була у Нижньому Бистрому Хустського району, потім у с. Негрово Іршавського району, а з 1947 по 1953 рік він був настоятелем і благочинним православного храму в Сваляві[2].
З 1953 року о. Микола Логойда — священик і настоятель кафедрального собору в Мукачеві. 36 років пропрацював секретарем єпархіального управління. У 1989 році звільнився за станом здоров'я з цієї посади[2].
1956 р. — о. Микола отримав духовний сан протоієрея[2].
1966 р. — стає митрофорним протоієреєм[2].
1971 р. — делегатом від духовенства Мукачівської єпархії на виборах патріарха всієї Русі[2].
Учасником урочистостей з нагоди тисячоліття хрещення Русі в Москві та Києві, де в 1988 році одержав у подарунок тритомну Біблію — тлумачну енциклопедію духовного життя[2].
26 листопада 1944 року на І з'їзді народних комітетів Закарпатської України, на якому був прийнятий Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Україною в Мукачеві отець Микола Логойда був делегатом від Нижнього Бистрого. На з'їзді було 11 православних і 3 греко-католицьких священиків-делегатів. Один із них, о. Іван Кополович, був обраний членом Народної Ради Закарпаття[2].
Отець Микола Логойда завжди дружив із архімандритом Мукачівського монастиря о. Василієм (Проніним), архієпископом Іваном Кополовичем, який останні роки жив у Росвигові, де помер і похований на монастирському кладовищі[2].
Відзнаки ред.
1987 р. — йому урочисто вручено грамоту, підписану патріархом Московським і всієї Русі Піменом[2].
За свою роботу одержав два іменні хрести з прикрасами, які до того часу в Закарпатті ніхто не мав, а також митру[2].
18 липня 2002 — присвоєно звання почесного громадянина міста Мукачева (рішення 5 сесії IV скликання Мукачівської міської ради)[1].