Лобанов Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Лобанов (нар. 29 вересня 1940, м. Саратов, РСФРР) — український науковець у галузі зварювальних процесів, матеріалознавства, міцності матеріалів і зварних конструкцій, професор, доктор технічних наук, академік НАН України.
| Лобанов Леонід Михайлович | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
29 вересня 1940 (83 роки) м. Саратов, РСФРР | ||
| Країна |
 СРСР Україна | ||
| Діяльність | науковець | ||
| Заклад | Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України | ||
| Посада | заступник директора Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України | ||
| Вчене звання | професор | ||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||
| Науковий керівник | завідувач відділу оптимізації зварних конструкцій нової техніки Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України | ||
| Відомий завдяки: | дослідження у галузі матеріалознавства, зварювальних процесів | ||
| Нагороди |
 | ||
Біографія ред.
Леонід Михайлович народився 29 вересня 1940 року у місті Саратові РСФРР.
У 1962 р. закінчив факультет промислового та цивільного будівництва Київського інженерно-будівельного інституту. 1968 — вечірнє відділення механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
З 1963 року працює в Інституті електрозварювання АН УРСР
Кандидатську дисертацію Леонід Михайлович захистив у 1969 р., у 1984 р. здобув вчений ступінь доктора технічних наук. 1991 р. отримав звання професора[1]
З 1985 р. — завідувач відділу оптимізації зварних конструкцій нової техніки та заступник директора з наукової роботи Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона.
У 1990 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
У 1997 році обраний академіком НАН України.
З 2015 р. – академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України.
Напрямки наукової діяльності ред.
Наукова діяльність Лобанова пов'язана з вивченням поведінки матеріалів при зварюванні, розробленням методів дослідження та регулювання зварювальних напружень і деформацій, створенням високоефективних зварних конструкцій нової техніки, методів і засобів їх діагностики.
Леонід Лобанов є автором понад 800 наукових робіт[2], в тому числі 8 монографій, понад 80 свідоцтв про винаходи і патентів.
Підготував 10 докторів та 17 кандидатів технічних наук.
Нагороди ред.
- 1981 р. — Премія Ради Міністрів СРСР;
- 1982 р. — Орден "Знак Пошани";
- 1994 р. — Державна премія України в галузі науки і техніки;
- 1997 р . — Орден "За заслуги" III ступеня;
- 1997 р — Медаль Ю. В. Кондратюка за участь в космічній діяльності;
- 2004 р. — Премія ім. Є. О. Патона;
- 2004 р. — Заслужений діяч науки і техніки України;
- 2007 р. — Медаль НАН України «За наукові досягнення».
- 2009 р. - Орден за заслуги ІІ ступеня;
- 2014 р. - Орден за заслуги І ступеня;
- 2014 р. - Почесний золотий знак Польського науково-технічного товариства;
- 2018 р. - Орден Ярослава Мудрого V ст.
- 2020 р. - присудження Золотої медалі імені Б. Є. Патона[3]
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 30 травня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Опубліковані праці Л. Лобанова. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 29 травня 2016.
- ↑ Повідомлення НАН України