Личинкоїд короткодзьобий
| Личинкоїд вогнистий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самці короткодзьобого личинкоїда
_-_Pericrocotus_brevirostris.jpg) Самиця короткодзьобого личинкоїда
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pericrocotus brevirostris (Vigors, 1831) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Muscipeta brevirostris Vigors, 1831 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Личинкоїд вогнистий[2] (Pericrocotus brevirostris) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.
Опис ред.
_-_Pericrocotus_brevirostris.jpg)
Довжина птаха становить 17,5-19,5 см, враховуючи довгий хвіст. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова чорна, верхня частина тіла синювато-чорна, нижня частина тіла і надхвістя яскраво-червоні, на крилах яскраво-червоні плями. У самиць тім'я і верхня частина тіла сіруваті, нижня частина тіла і надхвістя жовті, на крилах жовті плями, лоб, горло і щоки жовтуваті.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- P. b. brevirostris (Vigors, 1831) — від центральних Гімалаїв до південно-східного Тибету, Бутану і західного Ассаму;
- P. b. affinis (McClelland, 1840) — від південного Китаю (південний Сичуань, західний Юньнань) до східного Ассаму і північно-західної М'янми;
- P. b. neglectus Hume, 1877 — південно-східна М'янма і північно-західний Таїланд;
- P. b. anthoides Stresemann, 1923 — південний схід Китаю (південно-східний Юньнань, Гуансі, Гуандун), північ Лаосу і В'єтнаму.
Поширення і екологія ред.
Короткодзьобі личинкоїди мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Китаї, М'янмі, Бангладеш, Таїланді, Лаосі і В'єтнамі. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах. Зустрічаються парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними, яких шукають серед рослинності. Гніздо чашоподібне. розміщується на дереві, на висоті до 10 м над землею. В кладці 3 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pericrocotus brevirostris. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 22 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |