Литовський провінційний комітет

Литовський провінційний комітет — центр з підготовки збройного повстання 1863—1864 років на території сучасної Білорусі та Литви. Штаб-квартира розташовувалася в Вільно[1].

Литовський провінціальний комітет
Голова партії Кастусь Калиновський
Дата заснування 1861
Дата розпуску де-юре розпущений в березні 1863 года де-факто перестав існувати після поразки повстання
Союзники та блоки Польська національна влада,
Комітет російських офіцерів у Польщі

Він був створений в 1861 році на основі революційних гуртків у Гродненській і Віленській губерніях. Спочатку організація називалася як «Комітет руху», пізніше — «Литовський провінційний комітет», з 20 січня (1 лютого) по 27 лютого (11 березня) 1863 року[2] — «Тимчасовий провінційний уряд Литви та Білорусі», пізніше — «Відділ управління провінціями Литви», після 14 (26) червень 1863 року -«Виконавчий відділ Литви».

У жовтні 1862 року організацію очолив Костянтин Калиновський, який був членом цієї організації з літа того ж року. Також у складі комітету були капітан Генерального штабу Людвіг Звеждовський, юрист Едмунд Вериго, лікар Борис Длусський, поміщик Зигмунт Чехович, інженерний офіцер Ян Козелл.

Литовський провінційний комітет тісно співпрацював з варшавським Центральним національним комітетом, який був створений в 1861 році «червоними» для підготовки повстання. «Червоними» називалася демократична течія, до якої належали селяни, ремісники, представники малоземельної і безземельной шляхти, різночинна інтелігенція, дрібні чиновники, нижче духовенство. У свою чергу це течія поділялася на дві позиції. Бажанням правих було за допомогою загального повстання відновити кордони незалежної польської держави 1772 року і передати у власність селян цю землю, на якій вони жили і працювали, а шляхті компенсувати витрати з державної скарбниці. Праві також виступали за повагу національних прав білорусів, українців, литовців і за оголошення всіх громадян однаково рівними перед законом. Ліве крило, в свою чергу, виступало за безоплатну ліквідацію поміщицького землеволодіння і за право національного самовизначення народів, а також за боротьбу всіх народів колишньої Речі Посполитої проти їхнього спільного ворога — царського самодержавства. Позицій лівих дотримувався і Костянтин Калиновський[1].

Примітки ред.

  1. а б § 1. Политическое положение Беларуси в конце XVIII — первой половине XIX в. Белоруссия. Исторический портал «История соседних республик и сателлитов СССР». 8 травня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 2 липня 2012. 
  2. Часовы правінцыяльны ўрад Літвы і Беларусі // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6. Кн. 2: Усвея — Яшын; Дадатак / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2003. — 616 с.: іл. ISBN 985-11-0276-8